Кольорові експресії Анатолія Рудницького

411У Тернопільському обласному художньому музеї відкрито виставку Анатолія Рудницького.

Бучач… Київ… Львів… Лемківщина… Велика Британія… Такі різні й такі неповторні краєвиди на полотнах художника захоплюють своєю експресивною гармонією і свіжістю сприйняття.

Анатолій Рудницький народився в Підзамочку – мальовничому селі біля Бучача. Видається, що саме неповторна атмосфера давнього галицького містечка, яке розкинулося на берегах Стрипи, де жили, вчилися і творили скульптор Іоан Георгій Пінзель, архітектор Бернард Меретин, малярі Міхал Чепіта, Юліуш Коссак, Кирило Устиянович, Модест Сосенко, спонукала Анатолія Рудницького реалізувати дар, даний Всевишнім, і стати художником.

Після закінчення Бучацької художньої школи і  Вижницького училища прикладного мистецтва, Рудницький  вступив до Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, який завершив у 1993 р. Перебував у постійному творчому пошуку, аналізував і систематизував набуті знання, знайомився із творчістю майстрів пензля минулого, намалював десятки копій картин із зібрань львівських музеїв. Все це дало змогу виробити свій неповторний творчий почерк і заявити про себе, як  про мистця з потужною енергетикою і творчим потенціалом.

Двадцять років тому персональним вернісажем у Бучацькому краєзнавчому музеї Рудницький розпочав виставкову діяльність. Згодом були виставки в галереях творчих спілок Тернополя, Києва, у м. Суха–Бескидська

(Польща), Портсмуті та Лондоні. Вже кілька виставок було і в Тернопільському обласному художньому музеї. І ось нинішня відкрила нам мистця, який сповнений внутрішніх переживань і творчих планів.

Анатолій Рудницький для тернопільських глядачів презентував 50 картин, які стали результатами віддзеркалення вражень, набутих у пошуках цікавих сюжетів. Мистець не задовольняється ліричним трактуванням пейзажу, його живопис динамічний, емоційний, дихає пристрастю. Він неодноразово звертається до образів прабатьківських земель, оспівує красу Лемківщини. Мінорною нотою проходить через полотно трагізм вигнаного народу («Розп’яття у Бескидах», «При лемківській церкві»). У «київських» та «британських» пейзажах автор пильно відбирає архітектурні мотиви, зупиняючись лише на тих, які найповніше передають сутність його світовідчуттів. Застосовує цікавий технічний прийом, накладаючи зображення переднього плану (переважно – квіти, метелики, пір’я, опадаюче листя) на детально промальований середній план картини, що надає відчуття тривимірності простору: «Київ. Осінь», «Трафалгарська площа. Лондон»,  «Засушені ружі». Автор вільно володіє кольором, звідси – свіжість і виразність полотен.

Виставка – святкова і цікава. Малярство Анатолія Рудницького заслуговує на те, щоб його побачили глядачі  на тільки в Тернополі, Києві, а й у кращих галереях Європи.

Ольга ВАВРИК,

заступник директора Художнього музею

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*