Книгу – на периферію

11105Із Банкової – у… село

Є стовпи цивілізації, яких не наважуються розхитувати навіть найзапекліші узурпатори. У переліку недоторканних цінностей – книга. Схоже, новітні управителі Бережанщини вирішили випробувати долю – переселити дві районні бібліотеки у … село.  Мовляв, хто тепер до тих бібліотек знає дорогу…

Рішення сесії Бережанської райради від 28 липня цього року «Про зміну адреси Бережанської районної бібліотеки ім. Т.Г. Шевченка та Бережанської центральної бібліотеки для дітей ім. Л. Українки» створило такий неймовірний резонанс у межах області, та й країни також, що, мабуть, районним депутатам, які голосували «за», тобто проти книги, тепер гикається часто, і схоже, надовго. У судовій залі Василь Вітенко, директор Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, він же голова Тернопільського обласного відділення Української бібліотечної асоціації (відділення виступає у справі третьою особою на стороні позивача) пропонує долучити до справи публікації у пресі і називає чи не усі друковані видання Тернопільщини. Тобто бережанський бібліотечний скандал став інформаційною топ-темою. Інакше й бути не могло, бо нищення книгозбірень, навіть під приводом реформ, це нищення просвітництва.
13101Скажете, друковане слово замінив комп’ютерний екран. Я знаю, як заперечити цьому, але хочу почути відповідь з уст професіонала, а тому переадресовую скептичне зауваження Василю Вітенку.

– Останні дослідження свідчать, що відвідування бібліотек збільшилося на десять відсотків. Комп’ютеризований світ повертається до друкованої книги. Скажімо, у США електронні і друковані книги фінансують з державного бюджету однаковою мірою. Зважте, що у наших умовах є категорії читачів, яким чи за віком, чи за матеріальним станом взагалі не доступні комп’ютер, Інтернет.  То що, для них ера просвітництва закінчилася?

1310Василь Іванович, який має чималий досвід праці у бібліотечній системі, каже, що такого руйнівного натиску з боку влади бібліотеки ще не зазнавали. Так, завжди фонди не поповнювали належно, завжди зарплати у бібліотекарів, як і решти бюджетників, були дуже малі. Але про закриття бібліотек не йшлося. Бережанським бібліотекам наказали переїхати у село Жуків, що за вісім кілометрів від райцентру, а це фактично можна розцінювати як закриття.

Про тривалі перипетії, у тому числі і про те, як приміщення районних бібліотек опинилося у власності Бережан, «Свобода» уже писала у публікації координатора громадської приймальні УГСПЛ у Тернополі Олександра Степаненка «Чому для районних бібліотек у Бережанах не знайшлося місця?». Фактично районна рада «здала» приміщення без бою – її юрист визнав позов Бережанської міської управи, і на тому «крапка». Після того мерія на правах власника «заспівала»: платити за оренду приміщення на вул. Банковій, 3 (це у серці Бережан) – 10 тисяч гривень на місяць. Начебто під таким фінансовим тягарем районні депутати і спровадили бібліотеки у заслання.

Та бібліотекарі не здаються. П’ятого жовтня виграла суд директорка районної бібліотеки Алла Заруцька. Її – багаторічну керівницю, професіонала своєї справи – звільнили, запропонувавши посаду… секретаря-друкарки. А контракт на керівну посаду уклали з людиною, котра ніколи у житті не мала стосунку до бібліотечної справи. Отже, Аллу Заруцьку відповідно до судового рішення мають поновити на посаді.

Минулої п’ятниці я була присутня у Бережанському райсуді на судовому засіданні за позовом про визнання незаконним та скасування рішення Бережанської районної ради – про зміну адреси. (До речі, приміщення суду – за декілька метрів від бібліотеки). Позивачка – жителька Бережан Наталія Трач. Вона у ролі користувача бібліотеки, якій переміщення закладу у село фактично унеможливить користування бібліотекою. Її інтереси представляє адвокат Олена Беляєва.  Судова зала дощенту заповнена людьми. От лишень представників влади серед них не було. Районна рада надіслала суду листа, у якому просила відкласти розгляд до листопада, бо…посада завідувача юридичним сектором вакантна. З такої причини можна хіба подивуватися, бо ж райрада не безпорадна, могла б довірити комусь представництво, або ж голова чи його заступник могли прийти на суд.

Отже, баталії ще попереду. На чому грунтуються вимоги позивачки?  Рішення райради є незаконним та порушує права читачів бібліотеки на бібліотечне обслуговування. Відповідно до ЗУ «Про бібліотеки і бібліотечну справу», державна політика у цій галузі – це забезпечення загальної доступності до інформації та культурних цінностей. Забороняється переміщення бібліотек без надання рівноцінного упорядкованого приміщення для обслуговування користувачів бібліотеки. Виселення бібліотеки за межі міста також суперечить мінімальним соціальним нормативам забезпечення населення публічними бібліотеками. Ось така статистика: у Бережанах проживають 18 тис. 244 особи, а у районі – майже 23 тисячі населення. Та навіть постанова Кабміну, ухвалена за часів Януковича, дає заслін виселенню бібліотек.

Ще один аргумент міститься у ЗУ «Про добровільне об’єднання територіальних громад», яким передбачено, що «якість та доступність публічних послуг, що надаються в об’єднаній територіальній громаді, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання».

Випало вирішити цей непростий судовий спір, який містить не лише юридичні аспекти, а й  моральну та духовну площину, судді Василю Крамару. «Свобода» повідомлятиме читачів про подальші події, пов’язані з долею бережанських бібліотек.

 

Ольга КУШНЕРИК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*