Йому було добре в Україні

Його сміливо можна було називати найсильнішою людиною планети. Він 15 разів ставав чемпіоном світу, 16 – чемпіоном Європи, 7 разів вигравав Кубок світу серед професіоналів, завоювавши близько 200 медалей на різних турнірах в Україні і 30 – за кордоном… Здавалося, йому під силу все. Але ні сила, ні гроші, ні титули не в змозі здолати смерть.

У середу, 14 листопада, близько 15 години на трасі «Київ – Чоп» у Рівненській області сталася жахлива аварія. За попередньою інформацією, водій автомобіля «Citroen» не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся із вантажівкою. Відомого рукоборця, заслуженого майстра спорту, семиразового переможця чемпіонатів світу, багаторазового призера чемпіонатів Європи, рівненчанина Олега Жоха госпіталізовано у тяжкому стані. А його батько і 33-річний Андрій Пушкар загинули.

Андрій не дожив два дні до важливого матчу проти принципового суперника, уродженця Кривого Рогу, а нині москвича Дениса Ципленкова, з яким мав боротися в рамках Кубку світу серед професіоналів “Злотий Тур”. Хлопці поспішали на літак, бо до Львова залишалося більше 100 км, а о 18:00 у них був виліт…

Андрій народився 6 серпня 1985 року в місті Кременець. Любов до спорту йому прищепив батько, який був талановитим спортсменом, займався боротьбою, штангою, дзюдо, грав у шахи. Він був для хлопця і першим кумиром, і тренером. Його ніхто не міг побороти на руку в усьому Кременці. І син теж, як не намагався.

А коли в 11 років Андрій переглянув фільм “Командо” із Арнольдом Шварценеггером, вирішив, що точно стане відомим. Тренуватись розпочав у 1996 році. Тоді,  прийшовши вперше у спортзал, він сказав татові, що буде чемпіоном світу. Батько втішився, але попередив: для цього треба буде тренуватися 8-12 років… У 2006-му на світовому чемпіонаті в Манчестері (Англія) Андрій Пушкар вперше став чемпіоном світу в дорослій категорії. Тато виявився провидцем і передбачив майбутнє свого сина.

А до того були не такі титуловані, але не менш приємні перемоги. На перших змаганнях, у яких взяв участь Андрій, він підняв колоду вагою 70 кг 52 рази! Це були “Козацькі забави” у Кременці. Та чи не найприємнішою перемогою стали змагання в райцентрі, коли 14-річний син (70 кг) вперше переміг свого батька (105 кг). Тішилися обидва. Андрій відтоді почав виступати на турнірах з армфайту.

Та не все було так гладко, як виглядає на перший погляд. «Час, на який припав початок моїх тренувань, був непростим, – пригадував спортсмен. – Пам’ятаю, як зарплату видавали чим тільки могли: від макаронів – до будматеріалів. Спортсмену-початківцю потрібно було якісне білкове харчування. Але з цим були проблеми. Тож доводилось виходити зі становища. Упродовж трьох років я разом з трьома товаришами розвантажував 68-тонні вагони. Нам платили 180 грн на чотирьох. А ще копав траншеї під газові труби. І замовлення були, бо ми брали дешевше, ніж трактор. Завдячуючи багатьом кременчанам, які підтримали мене і допомогли, я здійснив свою мрію».

А 23 липня 2016 року він став найсильнішим рукоборцем світу. Попри численні перемоги та заманливі пропозиції відстоювати честь інших країн, Андрій завзято боровся лише за Батьківщину. «Мені добре в Україні. В мене тут багато друзів. Не знаю напевне, чи я патріот, однак жити хочу лише в цій країні», – сказав він в одному зі своїх інтерв’ю.

А ще він дуже любив дружину Світлану, яку вважав світлом у своєму житті. І не уявляв життя без учнів.  Андрій Пушкар займався тренерською діяльністю – навчав дітей у власному тренажерному залі, розташованому на першому поверсі будинку, в якому він жив, а також був тренером із рукоборства кафедри фізкультури і спорту Тернопільського національного економічного університету. Обіймав посаду і президента Тернопільської федерації армспорту.

Дуже багато людей відгукнулися на цю трагедію в соціальних мережах. Хтось вірив у найгірше, інші просили підтвердження. На жаль, це таки правда… Та серед багатьох відгуків хочеться процитувати слова теж відомого спортсмена, начальника управління фізичної культури і спорту облдержадміністрації Віктора Мацикура: «Андрію, ти назавжди в моїй пам’яті. Як Людина, як неймовірний Талант, як вірний Друг. Спочивай з миром. А ми пам’ятатимем! Тиждень тому ми з тобою спланували провести чемпіонат області… Відтепер ми будемо проводити його на твою Честь»…

Іван СУМНИЙ

P.S. Андрія Пушкаря поховали у п’ятниця, 16 листопада, на кладовищі «Калинівка» у його рідному місті Кременець.

 

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*