Його музика шириться там, де народилася

Українська музична культура впродовж XX століття творилася не лише на теренах рідної землі, але і далеко за її межами. Серед тих, хто творив українську музику в західній діаспорі був і Василь Безкоровайний — композитор, диригент, педагог, громадський діяч. Народився він 12 січня 1880 р. у м. Тернополі. Навчався в Тернопільській учительській семінарії, згодом — в українській гімназії, співав у церковному хорі.
Із 1914 р. — в Тернополі: учитель української гімназії, диригент хору «Боян». У 1919 р. арештований польською владою й ув’язнений у Стшалкові біля Каліша. Повернувшись до Тернополя, В. Безкоровайний організував тут філію Львівського Вищого музичного інституту ім. М. В. Лисенка, у якому працював викладачем.
У 1938 р. В. Безкоровайний переїхав до Львова, де під час німецької окупації керував церковним хором.
У 1944–1949 рр. жив і працював у м. Габльонц (Австрія), куди виїхав із театром В. Блавацького як театральний бібліотекар. Тут організував український церковний хор, брав участь в українському концертному житті. У 1949 р. емігрував до США, мешкав у м. Буффало. Керував мішаним хором Українського конгресового комітету, навчав гри на фортепіано, продовжував писати музику.
І хоча Василь Безкоровайний жив за океаном, він завжди цікавився новинами музичного життя в Україні. Часто відвідував тих, хто приїжджав до США. Одного разу Василь Васильович виїхав у далеку дорогу, аж у Канаду, щоб побачити і почути всесвітньовідомий «Український балет» П. Вірського. Основним джерелом, яке надавало композитору великого натхнення як в Україні, так і за океаном, була його дружина Стефанія Стеблицька. Вона перебрала на себе всі родинні обов’язки, створила чоловікові можливість викладати та займатись творчістю — писати музику. Живучи у Сполучених Штатах, Стефанія не була байдужою і до тих українців, які залишилися в Європі. Ініціювала різні добродійні акції, знаходила сили та енергію, щоб освітити добром своїх співвітчизників. У серпні 1959 року дружина Стефанія відійшла у вічність. Того ж року до Буффало приїздить поет Леонід Полтава. Вони спільно творять оперету «Червона Шапочка»: Полтава пише лібретто, Безкоровайний — музику.
Основні твори композитора: для симфонічного оркестру — «Українська різдвяна увертюра», «Думка-шумка», фортепіанні п’єси («Спомини з гір», «В гаю зеленім»), п’єси для скрипки («Українська рапсодія»), цитри («В’язанка народних пісень»), віолончелі з фортепіано («Ой Морозе, Морозенку»), а також хорові твори («Полуботок»); дитяча оперета «Червона Шапочка», пісні на слова М. Шашкевича, Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Б. Лепкого, С. Руданського, Олександра Олеся, Р. Завадовича, Р. Купчинського, інших авторів та на власні тексти, колядки, танці, обробки народних пісень, музика до театральних вистав.
Помер Василь Безкоровайний 5 березня 1966 р. у м. Буффало. Твори й значна частина архіву знаходяться в Тернопільському краєзнавчому музеї.
2014 року у видавництві Державної організації «Всеукраїнський інформаційно-культурний центр» вийшов друком нотний збірник «Василь Безкоровайний. Вокальні твори». Це четверте видання його музики.
Це видання стало можливим завдяки самовідданій праці авторів та упорядників нотного матеріалу – нащадків Василя Безкоровайного: внучатого племінника композитора, заслуженого працівника культури України Богдана Безкоровайного та його дружини, заслуженої артистки України, доцента кафедри вокального та інструментального мистецтва Кримського університету культури, мистецтв і туризму, відомої співачки Наталі Безкоровайної.
У нотний збірник увійшло сорок сім солоспівів, 14 з яких вже видавалися за кошти автора, а 33 були в рукописах. Нотний збірник, в якому понад 180 сторінок, надруковано тиражем одна тисяча примірників за фінансової підтримки Роми Стецьків-Лонг і Андрія Стецьківа – внуків композитора Василя Безкоровайного.
Отака коротка розповідь про українського композитора, диригента, піаніста, педагога, культурно-громадського діяча, неперевершеного майстра української національної музики Василя Безкоровайного, який мріяв, що колись його твори будуть звучати по всьому світу, і зокрема в його рідній Україні. І мрії композитора збулись. Ім’я Василя Безкоровайного занесене до «Енциклопедії сучасної України». У багатьох концертних залах, радіопередачах звучать його неповторні твори, які хвилюють серце і душу кожного з нас.

Григорій ЖУК

м. Тернопіль