Іменини… роялю

 У літературно-меморіальному музеї Юліуша Словацького вкотре відбулося літературно-мистецьке «Свято роялю», яке традиційно проводять до дня народження Марії Данілєвіч-Зелінської – відомої польської письменниці і науковця.

У музейному салоні зібралась численна аудиторія: працівники культури та освіти,  студентська молодь,  творча інтелігенція,  представники Товариства польської культури ім.  Юліуша Словацького.

«Іменинник» свята – чорний класичний рояль «Калісія» – не просто оригінальний елемент експозиції, що відтворює епоху Романтизму, а й справжня окраса нашого закладу. Він звучить під час концертів, презентацій, літературних читань, декламаційних конкурсів, конференцій, інших наукових і мистецьких заходів. Доля роялю, який називаємо даром серця Марії Данілєвіч, тісно переплетена з долею його дарувальниці.

У великому серці цієї неординарної жінки вміщалось багато любові: до батьківщини, справи, яку робила, людей, а також –  до Кременця і постаті Юліуша Словацького. Саме це почуття і наукове зацікавлення привели п. Марію, тоді співробітника Національної бібліотеки у Варшаві, в довоєнний Кременець досліджувати історію славнозвісного Кременецького ліцею та збирати експонати для виставки «Словацький на тлі епохи» (1939 р.). Деякі оригінальні експонати і тепер зберігаються у нашому музеї. Ще тоді, в 30-ті роки, письменниця мріяла про створення музею великого польського романтика у Кременці, в родинній садибі його батьків. І тільки у 1999 році Марія Данілєвіч дізналась про можливість реалізації цієї мрії із розповіді Тамари Сеніної (тоді завідуючої відділом Юліуша Словацького Кременецького краєзнавчого музею, нині – директора обласного літературно-меморіального музею поета), яка з візитом приїхала до неї в Португалію, у містечко Феййо (тут письменниця провела останні роки свого життя). Саме тоді розпочалися офіційні перемовини на всіх рівнях влади щодо створення музею. І, мабуть, саме тоді народилась в її серці думка заповісти майбутньому закладу, тоді ще ненародженому, певну суму грошей для його подальшого розвитку.

На жаль, Марія Данілєвіч не змогла бути присутньою на урочистому відкритті музею Юліуша Словацького, не змогла пройтися його ошатними залами, не виступала на наукових конференціях, але вона, без сумніву, причетна до його діяльності.

Померла пані Марія 22 травня 2003 року, не доживши 7 днів до свого 96-річчя. На той момент до урочистого відкриття нашого музею на міжнародному рівні залишалося більше року (відбулось це 20 вересня 2004 р.). Цілком зрозуміло, що заповіт був складений набагато раніше. І в ньому – спеціально обумовлений дар, призначений конкретно визначеному спадкоємцю – музею Юліуша Словацького в Кременці. Тому так сильно і зворушує нас, музейників, цей душевний порив відомої письменниці.

Традиційне «Свято роялю» відбулося завдяки активній співпраці із викладацько-студентським колективом Тернопільського музичного училища ім. Соломії Крушельницької.

Із вітальним словом до гостей звернулася директор музею Тамара Сеніна, яка розповіла про трьох жінок, причетних до свята: Саломею Cловацьку, Соломію Крушельницьку, Марію Данілєвіч. Згодом всі переглянули короткий фільм “Solo – mea” зі збірки  “Українські оперні співаки ХІХ-ХХ ст.”, що розповів глядачам про долю і шліфування таланту славетної землячки Соломії Крушельницької. А тоді – салон наповнився класичними мелодіями вітчизняних та зарубіжних композиторів. Молоді вокалісти виконували арії з відомих світових опер та оперет українською, російською, німецькою, італійською мовами, а також українські народні та сучасні пісні.

Надзвичайно позитивна та доброзичлива атмосфера панувала у глядацькій залі, вдячні оплески та захоплені вигуки «Браво!» були нагородою молодим виконавцям. На завершення вечора директор музею подякувала учасникам імпрези за активну творчу співпрацю, побажала натхнення, успіхів, добра і миру, вручила подяки та квіти.

Оксана ЗУБ,

головний зберігач фондів музею

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*