Ігор ПАРІЙ: «У моїх закладах усе лише українське»

Свій до свого по своє!

Хто така багатогранна людина? Та, котра могла б спілкуватися з тобою на будь-які теми: від стародавньої історії України до машинобудівних тем, від старовинних українських рецептів до тонкощів ведення бізнесу. Знайомтесь, Ігор Степанович Парій, відомий тернопільський ресторатор. Людина, в якої можна повчитися як веденню успішного бізнесу, так і неабиякої любові та пошани до українських цінностей.

В дитинстві мріяв стати пілотом

Ігор Степанович народився у селі Луб’янки Вищі Збаразького району. Після закінчення сільської середньо-освітньої школи вступив у Львівську політехніку на механіко-машинобудівний факультет. Хоча пан Ігор зізнається, що ця спеціальність не була його мрією. Будучи ще зовсім молодим юнаком понад усе хотів стати пілотом, активно займавсь спортом, гартував тіло й душу. Однак, його переконали втсупити у Львівський виш.

«Після закінчення вишу, де я тільки не працював, – з усмішкою пригадує Ігор Степанович. – Найперше отримав направлення у Тернопільське автоуправління.  Звідти направили в автоколону, що розташовувалась на вулиці Гайова. Працював у службі експлуатації спершу інженером, тоді старшим інженером. Секретарем комсомольської організації, парторганізації… Далі був заступником голови профкому. Тоді як члена міськкому партії запросили в апарат міськкому, де працював інструктором оргвідділу,завсектором інформації.  Був ще головним інженером фірми “Лотос”(хімчистки, пральні, баня).Директором оздоровчого комплексу “Чайка” пропрацював майже 15 років…

Відродження комплексу «Чайка»

Коли Ігоря Парія направили очолювати знаний у Тернополі комплекс «Чайка», чоловікові довелось чимало потрудитися. Усе потрібно було розбудовувати, оновлювати, створювати для людей щось нове.

«Ми намагалися зробити його корисним для людей. Щороку докладали чимало зусиль, щоб відкрити там нову послугу. То крамницю, то тренажерний зал, гідромасаж, масажні кабінети, солярій тощо. Так з роками, спільними зусиллями, зробили гарний, корисний для людей, доступний комплекс.

15 років я присвятив цій справі! В березні 2007 року у мене закінчився контракт і я повністю присвятив себе своєму бізнесу».

Ресторан «Рандеву» – українське у всьому

Ігор Степанович розповів, що у його сім’ї любили смачно поїсти. Його бабуся, а надто тітка, готували так, що й за вуха не відтягнеш. Тітка Оля була знаною господинею, сама могла наготувати на ціле весілля. До слова, на весіллі пана Ігоря саме ця жінка (сестра тата) нагодувала понад п’ятсот людей смачнючими українськими стравами. Ще змалку майбутній ресторатор спостерігав за процесом приготування страв, цікавився старовинними рецептами. І навіть не здогадувався, що це захоплення стане справою його життя.

«На місці ресторану «Рандеву» колись був такий собі пивбар, який в народі називали телевізор і чоловіки зависали з пивком. Якось я приїхав до тітки Слави. Вона попросила мене зайти у той бар та покликати дядька. Тоді я вперше зайшов у цей бар. Через якийсь час так склалося, що саме тут я вирішив створити власний заклад громадського харчування. Взяв його із великими боргами, у доволі занедбаному стані. Та рік за роком усе відновлював, модернізував, вносив певні інженерні новинки. Найперше вирішили створити заклад харчування, щоб люди мали змогу пообідати. з холодильниками, у яких стояли страви. Готували прості українські страви, знайомі нашим людям. Тоді пішов процес, тернополяни все частіше відвідували наш заклад».

Поки пан Ігор очолював «Чайку», в ресторані господарював керуючий. Ігор Степанович займався ним у вільний від роботи час.

«Та не зважаючи на це, у ресторані я у всьому брав і беру участь. Це стосується від закупки товарів до формування самого меню. Перевіряю, щоб продукти були не лише доступні по ціні, а головне – смачні та якісні. Розумієте, я завжди дотримуюсь правила – людина – це те, що вона їсть. Тож  ми годуємо наших клієнтів свіжими, смачними стравами української кухні (і тільки!). Ні, звісно ми зможе приготувати і суші чи піцу під замовлення. Але чи зрівняються ці страви зі свининою приготовленою в печі, домашньою шинкою, ковбаскою, полядвицею, які ми самі готуємо?! В кожного справжнього українця при згадці про ці страви слинка тече (сміється). А ще є у нас доволі цікаві, подекуди унікальні страви. Скажімо, ребро тушковане в капустяному листі. Ми самі печемо хліб, вирощуємо різноманітні трави, які додаємо у страви. Робимо наливки, зубрівки тощо».

Окрім того у ресторані «Рандеву» ніколи не звучить російська музика. Пан Ігор каже, що з цим у нього дуже строго. У закладі часто грають та співають музиканти. Однак вони ніколи не виконують російські пісні, навіть під замовлення.

І варто зазначити, що ресторан «Рандеву» користується неабиякою популярністю. У ньому часто справляють весілля, дні народження корпоративи. Людям до вподоби український стиль закладу, привітні офіціанти, і такі смачні страви, що з-за столу іноді вийти важко. А все тому, переконаний Ігор Степанович, що люди почувають себе комфортно, як вдома.

«В нашого народу надзвичайно унікальна кухня. Є безліч таких рецептів (наших!), які присвоїли собі інші народи. І ми їх підтримуємо. Це не правильно! Потрібно відстоювати своє! І їжу, і музику, і цінності. Тільки тоді ми відчуємо себе по-справжньому українцями».

Дружину струсив з яблуньки – цікаве про сімю Ігоря Парія

Розповів Ігор Степанович також про свою сім’ю. Чоловік вдячний Богу за кохану дружину, котра подарувала йому двох синів. Пан Ігор зізнається, що він доволі суворий батько, прагне передати синам весь свій досвід, привити основні людські цінності. І впевнений, що в майбутньому йому є на кого залишити свою справу.

«Ми з дружиною жили в одному селі. Якось ми з братами гуляли. Моя майбутня дружина запросила нас в свій садок на яблука. Залізла на дерево. Та й попросили потрусити яблуню. Я й потрусив. Та й так, що ловив бідну дівчину. Тримаю на руках і розумію, що ось вона – моя дружина. Божий знак, не інакше. Так 38 років уже разом, маємо двох соколів».

Ліга підприємців «Українська справа»

У житті пана Ігоря було й чимало цікавих кулінарних рекордів. Скажімо минулого року з його допомогою приготували страву з… бичачих яєць. Спершу тернополяни доволі з осторогою ставилися до цього, та куштували ще й просили добавки. Пригадує і зелений борщ, який на святкуванні річниці Співочого поля приготували в об’ємі понад 600 літрів, м’ясо закопане, шпундра і всім цим пригощали відвідувачів. Ігор Степанович каже, що завдяки своїм однодумцям із Ліги підприємців «Українська справа» вдалося уже зробити чимало, а в планах, дай Боже здоров’я і сил, в сотні разів більше.

«Ми не зразу створили Лігу. Спершу ми створили певний осередок друзів, товаришів, однодумців. Ми збиралися ні різні українські свята. Обговорювали різні питання. І з часом дійшли до того, щоб створити таку Лігу. Основна мета якої – популяризація українського способу життя. Нас назбиралося уже понад сотня підприємців. Хтось більш активний, хтось менше.  Але як би там не було, ми докладаємо усіх можливих зусиль, щоб показати, що нам є чим пишатися. Нам не потрібно ні на кого рівнятися, ми є самобутні!»

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*