Марія та Віталій Ніжельські з села Кушлина Кременецького району, маючи двох власних дітей, взяли під опіку ще трьох, які позбавлені батьківського піклування. У сім’ї переконані, що не потрібно боятися брати в родину дітей-сиріт чи позбавлених батьківської уваги, бо там, де є любов, страх зникає…

Коли Олесі було 9 років, Миколі – 3, а Любомиру – 2, тітка Марія, рідна татова сестра, забрала їх із неблагополучної родини під своє крило. Відтоді й чоловік Марії, й рідні доньки Наталя та Віта роблять усе можливе, аби ці дітлахи не почували себе обділеними любов’ю та турботою. Звичайно, спочатку було важко достукатися до маленьких сердець, на долю яких випало чимало випробувань, та з кожним теплим словом, з кожною усмішкою, завдяки ніжності та розумінню, лід недовіри скресав. Радіє цьому й в усьому намагається допомагати онукам їх бабуся Клавдія Іванівна Карпова.

- Які б не траплялися прикрощі чи неприємності, коли бачиш, як ростуть діти, яких успіхів досягають, душа сповнюється світла й спокою, - розповідає берегиня домашнього вогнища Марія Іванівна й з любов’ю в голосі додає: - От подивіться на цих непосид, на Миколку й Любомирчика, за півроку вони перетворилися на справжніх козачат і додали у зрості: старший - на три сантиметра, а молодший – аж на п’ять!..

Олеся є інвалідом дитинства, сьогодні вона навчається в 5 класі Новосільської спеціалізованої школи-інтернату в Підволочиському районі, але постійно приїжджає додому, бо знає, що її тут чекають. Як і всі діти, на зимових канікулах з нетерпінням чекала настання Різдва. Старші сестри Наталя (закінчила Вишнівецьке ПТУ №5 за спеціальністю «повар») та Віта, яка закінчує 9 клас Кушлиської школи І-ІІ ступенів, приготували для всіх святкову вечерю з 12 страв. Дівчата постійно намагаються потішити молодших різноманітними смаколиками.

Отак змалечку в родині Ніжельських привчають любити й поважати одне одного, в усьому підтримувати. Нині всі разом завершують будівництво дому, і, дасть Бог, уже цьогоріч переберуться в нову оселю.

Як зазначив завідувач сектора опіки, піклування та розвитку сімейних форм виховання служби у справах дітей Кременецької РДА Олег Горбатюк, ці діти потрапили в добрі, надійні руки Марії Ніжельської, яка робить усе можливе, аби вони стали справжніми людьми.

- Ми з чоловіком прагнемо лише одного, аби всі наші діти були здоровими, розумними й щасливими, аби ніхто й ніколи не посмів сказати, що їх не візьмуть у дитсадок, школу чи вуз лише тому, що вони потрапили до нас із «хворої» сім’ї, а отже, й самі – хворі. Це не так, їм просто потрібні любов, опіка, турбота й усе буде добре, - з трепетом каже Марія Ніжельська.

Мовою цифр....................................................................

…За кількістю дітей-сиріт та тих, які позбавлені батьківського піклування, Кременецький район посідає третє місце в області. Найбільше таких дівчаток і хлопчиків зареєстровано у містах Кременці і Почаєві, а також у Горинській, Шпиколоській, Великобережецькій, Сапанівській, Лосятинській сільських радах.

Сьогодні 81 дитина перебуває під опікою та піклуванням і виховується у сім’ях, 35 – на повному державному утриманні, зокрема у Тернопільському спеціалізованому будинку дитини, навчаються у Кременецькій школі-інтернаті I-III ступенів, Бережанській загальноосвітній школі-інтернаті з поглибленим вивченням трудового навчання,  Тернопільському будинку для дітей шкільного віку.

Чимало дітей навчаються у Кременецькому професійному ліцеї, Вишнівецькому ПТУ №5, Почаївському ВПТУ №21, вони теж перебувають на повному державному утриманні, їх опікунами є керівники цих навчальних закладів.

На сьогодні 11 дітей проживають у прийомних сім’ях. Водночас у Кременецькому районі є низка важливих проблем, які стосуються усиновлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечення їх житлом, створення дитячого будинку сімейного типу, зростання злочинності серед неповнолітніх, насильства стосовно дітей з боку батьків, порушень дітьми правопорядку у вечірній час тощо…