Головне у творчості Василя Тракала – любов до України…

Ось уже багато років бучацьку районну газету супроводжує ім’я Василя Тракала, з яким я знайома ще з 70-х років з гуртожитку, де мешкали студенти-журналісти Київського університету ім. Т.Шевченка. Пізніше, після його закінчення, Василь осів у   Бучачі, пройшовши щаблі творчого зростання від кореспондента   до редактора. Встигає зробити чимало. Він і редактор районки, і власкор обласної «Свободи», і голова обласної організації НСЖУ, і член обласної організації Спілки письменників.

Але найбільший його набуток і скарб, звичайно, книга «Колонія». За кожною її сторінкою, за рядочками, в яких – історії багатьох людей, навіть родин переливаються сяйвом мудрості і страждань, вірності і надії, почуттями болю за долю народу і щирої любові до України, – чуле серце, громадянська мужність автора. Адже книга – це витвір багатьох років. А були й небезпечні часи… Хоча зі своїх особистих спостережень і журналістського досвіду знаю: у це творіння вкладена вагома праця, щедрість і благородство його душі.

Василь Тракало походить із товстенького краю, що у Заліщицькому районі, тому герої й образи роману – місцеві люди – селяни, які ставляться до землі, як до живої істоти. Колись давно, у 20-30 роках минулого століття, вони їхали до Америки, заробляли тяжким трудом гроші і вкладали їх у землю, господарюючи на ній. Кожне покоління залишає по собі історичну пам’ять. Очевидно, ця істина змусила автора, а сьогодні й кожного з нас, задуматись, що робимо ми, щоб таких людей не забувати, щоб гідно свою історію шанувати. Про це розмірковували товстенькі просвітяни, зібравшись в місцевій селищній бібліотеці для обговорення перевиданої книги свого земляка.

«Презентація «Колонії» проводилась тут раніше, – сказала ведуча заходу, директор ЦБС Ольга Тракало. – Пригадую тоді поруч з нами в залі була присутня мати Василя, яка дуже пишалася сином, тішилась його талантом любові до людей, його умінням відчувати і бачити в уяві кожного свого героя, переживати їхні долі».

Цього разу серед поціновувачів і шанувальників слова свого земляка чи не найбільше було педагогів, які колись навчали свого учня Василя. Серед них – Стефанія Данилівна Децембер, Марія Іванівна Склярчук, Емілія Петрівна Котузяк, Іванна Йосипівна Чубак, Надія Володимирівна Курилюк, Віра Володимирівна Заяць, Роман Васильович Данилейко, Данило Павлович Онищук, а також директор будинку дитячої та юнацької творчості Галина Петрівна Петльована. Завітали на такий захід і побратим по перу Василя Тракала, поет Петро Мельник, активний в нашому краї просвітянин Йосип Децовський, учасник АТО Богдан Пельо, поетеса й педагог Ганна Рибцуник та інші.

«Я вдячний, що ви прийшли на цю зустріч, готовий вислухати вашу критику, бо для мене, дорогі і незабутні вчителі, ви – найбажаніші і найсправедливіші. І ваші відгуки не тільки оздоровлюють мене морально-естетично, а й розширюють діапазон творчості, – сказав автор. – «Колонія» – це вже перегорнута сторінка в моєму житті. Я мав багато цікавих зустрічей з приводу виходу в світ цього роману. Оскільки вже з’явилося його продовження – моя друга книга, доповнення до першої – про Революцію Гідності, про Майдан, про АТО, то цікаво було би почути думки й про це творіння. Вийшла книга у видавництві «Дніпро», тираж її обійшовся у 280 тис. грн. Сподіваюсь, що бібліотеки нашого району обов’язково її матимуть у своїх каталогах», – сказав  Василь Тракало.

Вже навіть цими двома власними книгами автор має розлогу і багатющу ниву, з тяжкого історичного перелогу сяйним лемешем совісті розорану, відбірним словом засіяну, щедрою правдою зволочену, любов’ю зігрітою, росою з чола напоєну. Тож і не дивно, що за «Колонію» Василь Тракало удостоєний премій Українського вільного університету, Братів Лепких і літературної премії Богдана Лепкого.

Найбільш зворушливим і емоційним на цій зустрічі був виступ учительки Стефи Данилівни Децембер. Цікава, колоритна, авторитетна, знаюча, неспокійна, ця жінка пройшла нелегкий тернистий шлях. І книга, в якій припали їй до душі і герої, і їхній побут та переживання, не залишила її байдужою до тих процесів,  які описує автор.

«Я прочитала «Колонію» від, як кажуть, альфи до омеги. Вона мене надзвичайно схвилювала, над окремими сторінками я навіть плакала. Виникає запитання «Що таке «Колонія»? А це, на моє глибоке переконання – любов до України, і ця любов проходить через весь роман. Є різні люди, які готові до краплини віддати життя за Україну. Скільки їх загинуло?! Моторошно стає від цього на душі.

Сільське життя, з описування якого починається роман, мені дороге і близьке. Скільки життєвих випробувань, мовби зумисне перевіряючи яскраві особистості на стійкість, терплячість, мужність, довелося перенести на собі героям роману. На невеличкому клаптику землі автор показує життя наших людей за панування кількох держав на Західній Україні – Австро-Угорщини, Польші, Румунії. Селяни, як не важко їм жилося, а вони випромінюють любов до життя, до землі. Роман написаний особливою мовою – галицьким діалектом, а крізь всю книгу проходить висока ідея: совість людська – це найбільший суддя, якому немає заперечень».

Данило Онищук зізнався, що «Колонія» написана так, як ніщо інше з сучасних творів – у жанрі літературного епосу. Головне достоїнство книги – патріотизм, чисельна кількість персонажів. Справді бо, це – художній твір, який прикрашає нашу українську літературу. Йому притаманна колоритна мова, цікаві приповідки, народні спостереження, багато ліричних картин, пейзажів».

Цікаві міркування щодо прочитаної книги висловив Йосип Децовський, заступник голови осередку «Просвіта» Заліщицького аграрного коледжу ім. Є.Храпливого. «Я також прочитав роман і наче заново вивчаю свою історію. Роман багатоплановий, в ньому задіяно до ста персонажів. Двадцяті роки нашої історії були дуже важкими – всюди було так мало правди. А Василь використовує свій талант, щоб розповісти про це людям. Що потрібно зробити, щоб книга стала більш популярною? Оскільки нинішній рік оголошений роком 150-ліття «Просвіти», то бажано організувати конкурс на краще знання твору «Колонія», а найбільше – серед учнівської і студентської молоді; варто звернутися до культурних установ і, на основі підготовленого сценарію, видати фільм. І, звичайно, продовжувати писати, нехай цей роман буде трилогією».

«Коли людина написала книгу, вона створила собі безсмертя, – мовила педагог Садківської школи, поетеса, член Спілки журналістів України Ганна Рибцуник. – Вірю, не одне покоління з трепетом в душі буде припадати до твору В.Тракала «Колонія», адже автор зумів показати трагічну історію багатостраждальної землі. Унікальний дар дав Господь володареві Слова. Хотілося б, щоб учні наші цю книгу прочитали і щоб її ввели в програму «Література рідного краю». Запропоную це на засіданні обласної філологічної експедиції. Переконана, що мої учні прочитають «Колонію», знатимуть її героїв».

Творчої долі й успішних творінь бажала автору й заступник голови Товстенської ОТГ  Уляна Гуменюк, вручивши Василю Йосиповичу букет квітів і дарунок з нагоди його дня народження. А пісні у виконанні дипломанта різних конкурсів Станіслава Коханюка та Юлії Галак про тих, хто віддав найдорожче за Україну, в якої сьогодні уже є майбутнє, зворушували наші серця за героями, котрі ризикували життям за незалежну державу. Слова цих пісень такі проникливі й актуальні для нашого сьогодення. Не дозволимо нікому змінити свій поступ вперед, бо пережите героями книг не забувається.

…В небесах журливо відпливали ключі гусей та лелек.  Але автор пускає навздогін літам не тугу-печаль, а жароквітну веселку, в якій радість і печаль, спалахи одкровення і живі голоси минулого – таке резюме цього дійства.

Ольга ЛИЧУК

Фото Василя ІВАНИЩУКА

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*