Галина ВАНДЗЕЛЯК: «Я зродилася навесні і в душі моїй так весняно…»

Галина Володимирівна Вандзеляк народилася 2 травня 1968 року у Тернополі,  де закінчила школу. Здобувши у Львові фах журналіста, розпочинала свою творчо-трудову діяльність у редакції обласної газети «Селянська доля». З 1995 року  і понині Галина Вандзеляк –  журналіст газети «Свобода».

З початку 90-х  – член Національної спілки журналістів України. Нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесним знаком НСЖУ, іншими грамотами та відзнаками, викладала на кафедрі журналістики Тернопільского національного університету ім. В. Гнатюка.

У ці травневі дні талановита пані Галина зустрічає ювілей. Каже: особливо дорожить тим, що живі та здорові її близькі та рідні, від них має підтримку та любов. Вітаємо пані Галину з ювілеєм. Зичимо їй міцного здоровя, доброботу та творчого довголіття.

Написання віршів – поклик серця Галини Вандзеляк. Вона каже, що цим даром її нагородив Бог, однак будні журналістики і  життєві проблеми   дещо, на жаль,  применшили його. Тому видала лише одну поетичну книгу  «А соняхи квітнуть». Однак, вважає, що поезія постійно живе у її серці. Нижче подаємо кілька  віршів пані Галини.

З любов`ю, повагою і щирими привітаннями – «свободівці».

*  *  *

Я зродилася навесні,

І в душі моїй так весняно,

Хай сумується тільки в сні,

Бо для щастя народжена мамою…

*  *  *

Все в житті так відносно,

І дитинно, й доросло,

То журливо, то хмарно –

День прожитий  намарно…

Десь знайшли, десь згубили,

І не того любили…

Й не тоді сповідались,

Як гріха набирались.

Є часи веселитись,

Криниці, щоб напитись,

Рідна хата і ненька,

І Вкраїна рідненька.

Все в житті так відносно,

А насправді все просто –

Кожен день  полюбити,

З Богом в серці прожити.

*  *  *

Десь у душі я не ота,

що є назовні,

У чомусь грішна,

В чімсь свята –

Не зміниш долі.

На людях я така собі –

Щаслива в Бога,

Дивлюся вгору, в голубінь,

А не під ноги,

На людях я така собі –

Дзвінка, жагуча.

А роздивитись – в глибині

Верба плакуча…

*  *  *

Весняний час багатий на тепло,

Яскраве сонце зігріває душу,

Трава, якої вчора й не було,

Дощів нема – з зими усе просушу…

Очищу хату від зимових снів,

Помию вікна, впущу в них веснянку,

На небі зорі – свідки моїх днів,

І місяць мерехтить – усе впорядку…

Весняний час багатий на тепло,

Бузком запахло, яблуневим цвітом,

Згадалось, що було і не було,

Весна минає швидко. Скоро літо…

 А я просто Марічка

Пісня

Моїх подруг назвали Інеси, Ілони, Діани,

І нема поміж них чи то Ольги, чи то Роксолани,

Та Вікуся, та Ріта, та дівчинка зветься Аріна,

Їх зродила усіх моя Україна…

ПРИСПІВ:

А я просто Марічка,

У косі моїй стрічка,

Стрічка жовто-блакитна,

Як Вкраїна моя.

А я просто Марічка,

Із усміхненим личком,

Твоя доня, Вкраїно,

Твоя донечка я.

Моїх подруг батьки возять  в Прагу, на Кіпр, на Мальдіви,

В нічних клубах  вони – як богині, царівни, як діви,

А я їду  у гори, у гори вкраїнські Карпати,

У Карпати  зі мною мандрують і мама, і тато…

ПРИСПІВ:

Мої подруги ходять в салони розкішні і пишні,

А я їду в село до бабусі, де яблуні й вишні,

Мені кажуть, що я не сучасна, не стильна, не модна,

А я просто вкраїнка, вкраїнка  вродлива і горда.

ПРИСПІВ:

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*