Галина ВАНДЗЕЛЯК: «Я зродилася навесні і в душі моїй так весняно…»

Галина Володимирівна Вандзеляк народилася 2 травня 1968 року у Тернополі,  де закінчила школу. Здобувши у Львові фах журналіста, розпочинала свою творчо-трудову діяльність у редакції обласної газети «Селянська доля». З 1995 року  і понині Галина Вандзеляк –  журналіст газети «Свобода».
З початку 90-х  – член Національної спілки журналістів України. Нагороджена Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Почесним знаком НСЖУ, іншими грамотами та відзнаками, викладала на кафедрі журналістики Тернопільского національного університету ім. В. Гнатюка.
У ці травневі дні талановита пані Галина зустрічає ювілей. Каже: особливо дорожить тим, що живі та здорові її близькі та рідні, від них має підтримку та любов. Вітаємо пані Галину з ювілеєм. Зичимо їй міцного здоровя, доброботу та творчого довголіття.
Написання віршів – поклик серця Галини Вандзеляк. Вона каже, що цим даром її нагородив Бог, однак будні журналістики і  життєві проблеми   дещо, на жаль,  применшили його. Тому видала лише одну поетичну книгу  «А соняхи квітнуть». Однак, вважає, що поезія постійно живе у її серці. Нижче подаємо кілька  віршів пані Галини.

З любов`ю, повагою і щирими привітаннями – «свободівці».

*  *  *
Я зродилася навесні,
І в душі моїй так весняно,
Хай сумується тільки в сні,
Бо для щастя народжена мамою…
*  *  *
Все в житті так відносно,
І дитинно, й доросло,
То журливо, то хмарно –
День прожитий  намарно…
Десь знайшли, десь згубили,
І не того любили…
Й не тоді сповідались,
Як гріха набирались.
Є часи веселитись,
Криниці, щоб напитись,
Рідна хата і ненька,
І Вкраїна рідненька.
Все в житті так відносно,
А насправді все просто –
Кожен день  полюбити,
З Богом в серці прожити.
*  *  *
Десь у душі я не ота,
що є назовні,
У чомусь грішна,
В чімсь свята –
Не зміниш долі.
На людях я така собі –
Щаслива в Бога,
Дивлюся вгору, в голубінь,
А не під ноги,
На людях я така собі –
Дзвінка, жагуча.
А роздивитись – в глибині
Верба плакуча…
*  *  *
Весняний час багатий на тепло,
Яскраве сонце зігріває душу,
Трава, якої вчора й не було,
Дощів нема – з зими усе просушу…
Очищу хату від зимових снів,
Помию вікна, впущу в них веснянку,
На небі зорі – свідки моїх днів,
І місяць мерехтить – усе впорядку…
Весняний час багатий на тепло,
Бузком запахло, яблуневим цвітом,
Згадалось, що було і не було,
Весна минає швидко. Скоро літо…
 А я просто Марічка
Пісня
Моїх подруг назвали Інеси, Ілони, Діани,
І нема поміж них чи то Ольги, чи то Роксолани,
Та Вікуся, та Ріта, та дівчинка зветься Аріна,
Їх зродила усіх моя Україна…
ПРИСПІВ:
А я просто Марічка,
У косі моїй стрічка,
Стрічка жовто-блакитна,
Як Вкраїна моя.
А я просто Марічка,
Із усміхненим личком,
Твоя доня, Вкраїно,
Твоя донечка я.
Моїх подруг батьки возять  в Прагу, на Кіпр, на Мальдіви,
В нічних клубах  вони – як богині, царівни, як діви,
А я їду  у гори, у гори вкраїнські Карпати,
У Карпати  зі мною мандрують і мама, і тато…
ПРИСПІВ:
Мої подруги ходять в салони розкішні і пишні,
А я їду в село до бабусі, де яблуні й вишні,
Мені кажуть, що я не сучасна, не стильна, не модна,
А я просто вкраїнка, вкраїнка  вродлива і горда.
ПРИСПІВ: