«Дзвони Лемківщини – ХІХ» : «Єднаймося, лемки, бо ми того варті!»

 

На Тернопільщині відбувся довгоочікуваний ХІХ фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини». Цьогорічне дійство вражало масштабністю, самобутністю, кількістю гостей. Забавлялися на фестивалі аж три дні, з 3 по 5 серпня.

Перший день був присвячений дітям. Їх ознайомили з лемківською культурою, звичаями, обрядами.  Для наймолодших організували чимало забав, спортивних змагань. А ще вони разом із головою обласної адміністрації Степаном Барною запалили символічну ватру – символ пам’яті про предків, традиції і цінності яких зобов’язалися передавати з покоління в покоління.

Наступний день учасники розпочали урочистою ходою центральною вулицею міста Монастириська. Поклали квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку.  Гучно і надзвичайно милозвучно заспівали лемківською говіркою «Думи мої, думи мої». Поклали квіти й схилили голови перед пам’ятним знаком депортації. Опісля біля каплички всі разом помолилися за світлу пам’ять померлих переселенців.

Далі разом із музиками, співами вирушили в урочище Бичова, де на учасників фестивалю  чекала концертна програма.

На «Дзвони Лемківщини» завітали сотні, та що там – тисячі гостей, які приїхали з усіх куточків не лише України, а й світу. Там кожен міг знайти розраду для душі. Одні підтанцьовували разом із музиками, котрі вигравали файних лемківських пісень на різних локаціях. Інші брали участь у різноманітних майстер-класах. У дітей були свої розваги на спортивних майданчиках, з аніматорами тощо.

З привітальним словом звернувся голова Тернопільського обласного товариства «Лемківщина» Олександр Венгринович.

«Головна ідея фестивалю – популяризація всього українського, всього того, чого хотіли позбавити нас ще у 1944-1946 роках під час депортації з Лемківщини та інших етнічних українських земель, що були на території Польщі. Тоді майже 500 тис. чоловік було депортовано із прадідівської землі. Але тут, на Тернопільщині та в інших областях, куди їх було переселено, лемки знайшли другу батьківщину. Тож нині вони зібралися на своєму щорічному фестивалі, аби розповісти про лемківську культуру, збережене духовне надбання. Єднаймося, брати і сестри, тримаймося разом, навчаймо наших традицій дітей!» – емоційно сказав пан Венгринович.

Опісля, як заведено в Україні, щиро помолилися до Бога. Поблагословити учасників і гостей фестивалю приїхав  владика Василій Семенюк. Він привітав усіх зі святом: «Тішуся, що ми разом з вами перебуваємо на найбільшому етнофестивалі в нашій митрополії. Радію, що це святкування завжди розпочинається молитвою і Божим благословенням. Люди збагачуються тут не тільки культурно, а й духовно!».

Привітали гостей фестивалю голова обласної адміністрації Степан Барна та голова облради Віктор Овчарук, народні депутати України. Кожен із них щиро бажав лемкам сил, наснаги, здоров’я, а також бажання зберегти культурні цінності та традиції.

«Дзвони Лемківщини» у Монастириськах – це, насамперед, місце зустрічі лемківського роду. Сюди приїжджають як найстарші патріархи родини, так і наймолодші члени сімей, які ще й ходити не вміють.  Тут поєднуються найновіші зразки інтерпретації лемківського фольклору й автентична музика, яку найбільше люблять представники старшого покоління. Переконаний, що лемки їдуть на «Дзвони Лемківщини», щоб бути вдома. Нинішній фестиваль символізує відродження культури  лемків, розкиданих по всьому світу. Кажуть, найбільша лемківська ватра – у Ждині. Друга – на Тернопільщині. Це якраз ті терени, куди лемки повернулися після розселення. Адже вони шукали місцину, найбільш схожу на Лемківщину, і знайшли її тут, біля містечка Монастириська. Недарма на Тернопільщині проживає майже 200 тисяч лемків та їх нащадків.

Вже удев’ятнадцяте скликали вас «Дзвони Лемківщини», щоб ви поспілкувалися на своїй говірці, поспівали пісень, зустрілися із друзями, відпочили. Тож хвала вам, що ревно бережете традиції, що не втрачаєте ідентичності та самобутності, що тримаєтеся спільно й допомагаєте один одному. Думаю, це взірець для всіх нас. Тож нехай вам тут буде затишно та добре, весело та щиро», – зазначив пан Овчарук.

«Фестиваль «Дзвони Лемківщини» – це не проста забава. Це можливість відійти від історичного забуття. Маємо докласти зусиль, щоб культурні, історичні, мовні традиції лемків стали надбанням українського народу, – сказав Степан Барна. – «Дзвони Лемківщини» – це спроба спинити асиміляційний процес. Дуже важливо, щоб ми пам’ятали не лише цю подію, а й знали визначні постаті, які є представниками лемківської культури, бо вони зробили неоціненний внесок в історію українського народу. Це і Михайло Вербицький, і Никифор Дровняк, і владика Греко-католицької церкви Сильвестр Сембратович та інші.

Друзі, ми маємо об’єднати всі покоління українців для того, щоб відродити історичну пам’ять нашого народу! І це є головним гаслом лемківської ватри. Саме тому тепер ми намагаємося відобразити у фотографіях обличчя тих лемків, котрі народилися на своїх етнічних територіях, зробити також відеофіксацію спогадів людей, котрі спеціально приїхали на фестиваль».

Й справді, цьогорічний захід особливий тим, що під час його проведення намагалися зафіксувати максимальну кількість спогадів, зафільмувати їх та закарбувати у світлинах людей, які були примусово виселені зі своїх етнічних територій.

Щорічно на фестиваль приїжджають лемки з усього світу. Цьогорічний також не став винятком: вітали представників із Польщі, Німеччини, Словаччини, Канади тощо. Кожна група приїхала зі своїми колоритними піснями та строями.

А вже ввечері привітати лемків, які зібралися на Тернопільщині, приїхав Національний заслужений академічний народний хор України імені Григорія Верьовки. Артисти виконали кілька композицій, що невимушено спонукали гостей свята підспівувати і танцювати…

Ось так минули три дні фестивалю. Усі пороз’їжджалися по своїх домівках. Однак – з надією зустрітися наступного року ще більшою лемківською родиною на ХХ Всеукраїнському фестивалі «Дзвони Лемківщини».

Зоряна ДЕРКАЧ

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*