Дожилися! Шахраї вже судяться за гроші своїх жертв

Такий безпрецедентний випадок нещодавно розглядали у Верховному Суді. Виманивши у жінки 20 тисяч гривень, шахрай (чи шахраї) не змогли скористатися грошима, оскільки банк заблокував картку. І власник картки розпочав судову тяганину з банком, аби скористатися плодами нечесної оборудки.

Справа доволі типова і дуже поширена на теренах країни. Шахраї телефонують до людини, видають себе за працівника поліції й діловито розповідають казку про затримання родича. Побив когось чи скоїв смертельну ДТП – переважно так мотивують провину. Мати, батько, бабуся чи дідусь, ошелешені такою звісткою, стрімголов виконують вказівки додзвонювача, аби врятувати родича від кримінальної відповідальності. Як правило, звучить вимога: перерахувати гроші на банківський рахунок або ж передати кур’єром, який прийде до дверей. Йдеться про декілька десятків тисяч гривень. Втім, якщо шахраї бачать, що великої суми не викачати, погоджуються на менші.

Буває, потерпілі серед ночі позичають гроші у родичів, аби якомога швидше порятувати з небезпечного стану затриманого поліцією. Попри реформування поліції та запевнення у нещадному протистоянні корупції реальність така: наші люди переконані, що відкупитися за гроші можна і від смертельного гріха.

Коли гроші перераховано, жертва переводить подих і починає думати. Тоді ж телефонує до родича й дізнається, що він спить, словом, перебуває у повній безпеці. Ось тут і розплющуються очі: гроші потрапили не до продажних копів, а до шахраїв.

Власне, таких випадків – сотні, якщо й не тисячі. Шахрайська машина набрала таких обертів, що годі її зупинити. У поліції запевняють, що шахрайські нічні телефонні дзвінки – з місць позбавлення волі. Там за ніч навмання набирають сотні номерів, і хтось таки «клюне» на брехню.

Так ось, шахрай, хоча правильніше було б написати: особа, підозрювана у причетності до шахрайських дій, – герой згаданої судової справи, виманив у жінки 20 тисяч гривень «за порятунок сина із застінків поліції». Мати через термінал переказала гроші на вказаний рахунок, зателефонувала до сина й зрозуміла, що стала жертвою шахраїв. Як врятувати свої гроші? Потерпіла звернулася до банку й попрохала заблокувати картку, на яку вона надіслала гроші. Й банк заблокував цю картку.

Зрозуміло, потерпіла звернулася із заявою до поліції. Тут завели кримінальне провадження й довго, марудно його розслідували. Власне, як і усі справи про телефонне шахрайство, за винятком невеликої кількості тих, що отримали судову перспективу.

Шахрай чи особа, яку підозрюють у причетності до шахрайства, не мав терпцю, бо дуже хотів розпоряджатися 20 тисячами гривень. Він тормосив банківських працівників, але ті вперто тримали оборону, бо ж знали, яким способом він отримав гроші. Більше того, відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, банку надано право в односторонньому порядку вчиняти такі дії – блокувати рахунок.

Власник заблокованої картки звернувся до суду, вимагаючи можливості зняти з рахунку 20 тисяч гривень, мовляв, банк обмежив його право власності.

Суд першої інстанції задовольнив позов, й власник картки уже потирав руки. Але до честі банку, а це був «Ощадбанк», рішення було оскаржено. Апеляційний суд викликав жінку, потерпілу від шахрайства, з’ясував усі обставини перерахунку грошей. Зокрема, вона запевнила, що раніше не знала власника картки, не мала з ним жодних правових відносин, а перерахування грошей  сталося під впливом обману. Апеляційні судді витребували з поліції матеріали кримінального провадження, й усе стало на свої місця. Судове рішення першої інстанції скасували.

Власник картки не вгомонився й дійшов аж до Верховного Суду, але й тут теж спіймав облизня. Хотілося б, щоб врешті-решт кримінальне провадження за фактом шахрайства належно розслідували та передали до суду й покарали винних. Бо, схоже, нахабство шахраїв не має меж: вони готові судитися, лиш би заволодіти людськими грошима.

Описаний випадок стався не на Тернопільщині. Однак таке могло бути і у нас, бо чи не щодня хтось із мешканців області стає жертвою шахраїв – як не «поліцейських», то «банківських працівників».

 

Ольга КУШНЕРИК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*