До 150-річчя «Просвіти». України незрадливий син

У  селі Острів Тернопільського району відбувся вечір пам’яті поета-патріота, шестидесятника, просвітянина Василя Ярмуша, який все своє свідоме, хоча і коротке, життя боровся проти русифікації, вів просвітницьку роботу щодо української мови, слова, пісні. Головним кредом його життя була любов до України:
Стаю перед тобою на коліна,
Моя свята, прекрасна Україно…
Тобою лиш живу,
Тобою день стрічаю,
Тобою мучуся, за тебе і згоряю…
Але люблю… і я не заміняю
Ані на що тебе, коханий краю,
Бо я твій син,
Твій незрадливий син
Навіки!
Висока національна свідомість передалася Василеві генетично від попередніх поколінь, від родичів. Його батько й мати шанували українську культуру, традиції, звичаї. Батьків рідний брат Михайло був у Січових стрільцях, воював за Україну у 1918–1921 роках. Мамин тато, Василів дідусь, Юрій Ванькевич і мамині брати Володимир та Іван були членами ОУН, воїнами УПА й загинули в боях із московсько-більшовицькими окупантами. Батька Василя за те, що не хотів вступати в колгосп у 1950 році, більшовики заарештували, побоями і голодуванням в тюрмі відібрали здоров’я, і він передчасно помер.
Василь Ярмуш відображав у своїх творах жорстокість і зло тоталітарної системи, показував, що причиною всіх бід і страждань українського народу є панування чужинців на нашій землі, відкрито закликав українців до боротьби за волю:
Я скажу їм:
— Встаньте, браття,
І виходьте на подвір’я.
Подивіться, сонце сходить.
Гей, розправте дужі плечі.
Грай, музико, похідної,
Хай у сні тривог щоденних
Заклекоче пісня бою.
 
При районній газеті створив товариство «Розмай», яке готувало молодих поетів, прозаїків, композиторів. У клубі села Острів під його керівництвом діяли гуртки художньої самодіяльності, які часто давали концерти у містах і селах Тернопільщини. Але пильне око КДБ не спало. За поезію такого змісту і громадську активність Василя переслідували, арештовували, робили в хаті обшуки, забирали десятки рукописів, не давали роботи, хоча він закінчив факультет журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка, був прекрасним журналістом.
Незважаючи на всі труднощі, ускладнені важкою хворобою, Василь боровся і не зламався, не спокусився на  обіцянки тодішньої влади, яка обіцяла йому хорошу роботу, заможне та матеріально забезпечене життя, щоб він тільки написав вірші, які прославляли б радянську владу і її вождів. Але він цього не зробив, не зрадив своїх родичів і всіх героїв, які віддали життя за Україну, не зрадив Україну.
Складнощі життя, важка хвороба, переслідування, матеріальні нестатки привели до того, що дуже рано у 36-річному віці Василь Ярмуш покинув білий світ 22 вересня 1976 року.
Вечір пам’яті  підготували і провели просвітяни Тернопільського району, Тернопільського педуніверситету, працівники культури, рідні та друзі поета. Відбулася  презентація книжки «Василь Ярмуш у споминах», упорядкована доктором мистецтвознавства, професором Тернопільського педінституту, активним просвітянином, жителем села Настасів Тернопільського району Олегом Смоляком, який особисто знав В. Ярмуша, співпрацював з ним у товаристві «Розмай». Він прочитав вірші Василя «Хиталась ніч», «Кажуть люди, що я не пара», «Спогад», «Радість».
У своїх спогадах рідна сестра Василя, Ярослава, розповіла про його дитячі та юнацькі роки, життєві труднощі і незламний український дух. Із спогадами «В. Ярмуш знайшов своє покликання у слові» виступила його двоюрідна сестра Галина Нечай-Харчук. Племінниця  Оксана Кернична презентувала спогади «Передчасно обірвана струна». Просвітянка Марія Смоляк прочитала вірші В. Ярмуша «Знов небо фіалковосинє» і Арсена Вікрути «Пам’яті Василя Ярмуша».
Голова Тернопільської РО ВУТ «Просвіта ім. Т. Шевченка», історик, краєзнавець, публіцист Казимир Ярема розповів, що особисто знав В. Ярмуша, високо цінить національну свідомість поета, високопатріотичну спрямованість його творчості, а також повідомив, що просвітяни села Острів під його керівництвом домоглися ще у 1990 році перейменування вулиці Леніна на вулицю В. Ярмуша, а у 2000 році обладнали кімнату-музей у місцевій школі і видали книжку К. Яреми «Життя, мов спалах зорі» та упорядковані К. Яремою книжки творів В. Ярмуша «Україна моя барвінкова» та «Мелодії, освячені любов’ю», які були перевидані з доповненням у 2015 р.
Редактор газети «Божий сіяч» Тернопільсько-Зборівської єпархії УГКЦ, отець Орест Глубіш у виступі «Ярмушевий «Розмай»» розповів про захоплюючі та радісні часи творчої співпраці у товаристві «Розмай» у 1970-ті роки.
Належну шану і добре слово про Василя Ярмуша у своїх виступах промовили голова Тернопільської районної ради Андрій Галайко і голова Острівської сільської ради Богдан Піщатін.
У виконанні юних просвітян ансамблю хлопчиків Острівської ЗОШ І–ІІІ ст. під керівництвом вчительки Наталі Кошильовської на вечорі прозвучали пісні на слова В. Ярмуша «Острів’яночка», «Незабудки». А на закінчення вечора ансамбль хлопчиків разом із народним хором села Острів (художній керівник Степан Джуровський) виконали пісню про Острів на слова В. Ярмуша (музика Юрія Брикала), яку підхопили присутні в залі.
Пам’ять про поета-патріота, його творчість будуть жити вічно, поки буде народ український, поки буде Україна.
 
Казимир ЯРЕМА,
голова Тернопільської РО ВУТ «Просвіта ім. Т. Шевченка»