До 125-річчя від дня народження Патріарха Йосифа Сліпого

«І головне заповідаю вам:
щоб ви любили один одного…»
Йосиф Сліпий (справжнє прізвище – Коберницький-Дичковський) народився 17 лютого 1892 р. у селі Заздрість нині Теребовлянського району. У 1770 році козацького старшину, предка блаженнійшого Йосифа осліпив теребовлянський польський староста, відтоді його і нащадків називали Сліпими. За іншими переказами, рід Сліпих походить від одного з предків, якого 1709-го росіяни осліпили за те, що він воював під Полтавою проти царя Петра І на боці гетьмана Івана Мазепи та шведського короля Карла XII.
У родині Сліпих дітей виховували у національному, релігійному дусі. Коли Йосифові виповнилося п’ять років, брат Роман купив український буквар і вчив його читати. Наприкінці 1890-х–початку 1900-х рр. Йосиф навчався у школах у рідному селі й у Вишнівчику. 1911-го з відзнакою закінчив Тернопільську українську державну гімназію.
За розповідями старожилів, малий Йосиф був дуже кволим, часто хворів. Аби дитина одужала, мати пішла із сином на прощу до Зарваниці, до чудотворної ікони Матері Божої, вірячи, що Марія прийме цю жертву і поверне синові здоров’я. Весь шлях до Зарваниці, а це майже 24 кілометри, вона несла Йосифа на плечах. І дійсно, після відвідин Зарваниці Йосиф одужав.
Духовна освіта
У 1911 році Йосиф вступив до Львівської духовної семінарії. Там зустрівся з митрополитом Андреєм Шептицьким, який побачив природні здібності юнака і скерував його вчитися на філософсько-богословський факультет у м. Інсбрук (Австрія).
30 вересня 1917 р. митрополит Андрей Шептицький висвятив Йосифа Сліпого на священика, а наступного року в Інсбруці Й.Сліпий захистив докторську працю. Наступним кроком дорогою знань нього стало навчання в Римі.
Від 1922-го Й.Сліпий – професор догматики греко-католицької духовної семінарії у Львові, від 1926-го – її ректор. Організатор Богословського наукового товариства, його незмінний голова, засновник і редактор квартальника «Богословія». У 1929 р. його обрали ректором Львівської Богословської академії. З 1926 р. – член кураторії Українського національного музею у Львові, а від 1931 р. – заступник голови Українського католицького союзу.
За наукові заслуги і активну розбудову культурно-національного і релігійного життя Й.Сліпого обрали дійсним членом Наукового товариства імені Т. Шевченка (НТШ).
Під час першої радянської окупації Західної України митрополит Андрей Шептицький таємно висвятив митрата Сліпого на єпископа з правом наступництва і титулом архієпископа. Уже через кілька місяців після приходу Червоної армії в Галичину в грудні 1939 року, львівське НКВС завела на нього та його духовних соратників агентурну розробку під кодовою назвою «Ходячие».
Відновлення української державності
30 червня 1941 року представники громадських установ та організацій вітали відновлення державності. Від УГКЦ виступив отець-доктор Йосиф Сліпий, який передав благословення митрополита Андрея Шептицького.
Після смерті митрополита А.Шептицького 1 листопада 1944 року Й. Сліпий перебрав провід над Галицькою митрополією катакомбної Церкви.
Арешти і заслання
У 1945 р. чекісти відновили «розробку» керівників греко-католицької церкви у справі «Ходячие».
Основними об’єктами цього разу стали митрополит Сліпий і кілька найпомітніших серед греко-католицького духовенства постатей: єпископи Микола Чарнецький, Микита Будка, інші. 11 квітня того ж року енкаведисти провели операцію у соборі Святого Юра. Того ж дня Й.Сліпого ув’язнили, а на закритому суді (військовий трибунал) 1946-го йому оголосили вирок: «вісім років виправно-трудових таборів, трирічне позбавлення прав і конфіскація майна».
За постійні відмови від радянських пропозицій перейти у православ’я Сліпого засуджували у 1953, 1957 роках. З нагоди 40-ліття священства Папа Пій ХІІ надіслав митрополитові привітання у місце заслання. Однак лист не дійшов до адресата, але конфіскований рукопис став причиною нового арешту. Блаженнійшого відвезли до Єнісейська, згодом до Красноярська, потім до Києва, а в 1962 році колегія Верховного суду УРСР визнала Й.Сліпого особливо небезпечним рецидивістом та визначила йому відбування покарання у виправно-трудових колоніях особливого режиму. Загалом він відбув 18 років заслання у таборах Сибіру й Мордовії.
Під тиском світової громадськості (до цієї акції долучився президент США Дж. Ф. Кеннеді) та завдяки старанням Ватикану Верховна Рада СРСР 12 січня 1963 року звільнила митрополита з ув’язнення з умовою «безповоротного вигнання з батьківщини». Невдовзі Й.Сліпий прибув до Риму, де жив і працював 21 рік.
Діаспорний період
Апостольська Столиця 1963 року визнала, що галицький митрополит має статус Верховного архієпископа й іменувала Сліпого членом Східної конгрегації, а 1965-го папа Павло VI іменував його кардиналом. Як Верховному архієпископу йому належав титул «блаженнійший». Під час Священного другого Ватиканського собору в 1963 р. він від імені українського католицького єпископату озвучив пропозицію невідкладно піднести Києво-Галицький митрополичий престол до патріаршої гідності. Ватикан більше не міг ігнорувати «українське питання». Авторитет УКГЦ, незважаючи на переслідування греко-католиків в УРСР, був настільки значним, що під час роботи Другого Ватиканського собору було підготовлено проект ухвали, в якій пропонувалося створення трьох нових східно-католицьких патріархатів, у т. ч. і для українців. На жаль, проект цього документа так і не було розглянуто.
У квітні 1975-го Верховний архієпископ офіційно прийняв титул Києво-Галицького Патріарха, хоча Рим його таким не визнав.
Верховний архієпископ, приїхавши до Риму, намагався організувати самоуправу помісної Української католицької церкви, очоленої патріархом, проте не знайшов розуміння для своїх планів у Апостольській Столиці.
Із 1968 по 1976 рік кардинал Сліпий відбув архієрейські подорожі країнами Європи, Америки, Азії й Австралії, аби зміцнити зв’язки з вірними діаспори, пожвавити церковно-релігійне життя та репрезентувати УГКЦ на чужині, адже досконало володів 12 мовами світу.
Наш славний краянин брав участь у трьох міжнародних євхаристійних конгресах.
У Римі Й. Сліпий побудував собор Святої Софії. Придбав і відновив парафіяльний храм Жировицької Матері Божої для українців-католиків, при якому заснував музей і лікарню. Організував Український католицький університет св. Климента і науково-видавничу працю при ньому. Він активізував діяльність Українського богословського наукового товариства та відновив видання «Богословія» і журнал «Дзвони». За наукові досягнення кардинал Сліпий був почесним членом НТШ, членом Тіберійської Академії у Римі, почесним доктором УВУ та трьох американських і одного канадського університетів. Праці Сліпого були зібрані й перевидані як видання Українського Католицького Університету у Римі.
Помер Й. Сліпий 7 вересня 1984 року в Римі, а через 8 років після смерті, згідно з його заповітом, домовину з тілом покійного перевезли до Львова і перепоховали в крипті Собору Святого Юра. Папа Іван Павло ІІ, прощаючись із його тілом у соборі Святої Софії, сказав: «Це був великий чоловік. Він змагався за справедливу справу».
Отже, саме завдяки патріархові Йосифу УГКЦ в діаспорі не просто вижила, а стала світовою церквою.
Незалежність і вшанування
У 1993 р. вийшла поштова марка України, присвячена Йосифу Сліпому. Через два роки, виконуючи волю Й. Сліпого, Рома Навроцька викупила його батьківську землю і розпочала будову комплексу духовно-меморіального музею патріарха Йосифа Сліпого, який відкрили 1998 року. Серед експонатів – одяг, побутові речі блаженнійшого, світлини, документи, статті тощо.
У с. Заздрість встановлено його погруддя і пам’ятний знак до 100-річчя від дня народження.
2002 рік УГКЦ проголосила роком Й. Сліпого, тоді ж, у липні, в Зарваницькому духовному центрі відбулася Всеукраїнська проща, присвячена 110-річчю від дня народження Сліпого, в якій взяли участь Любомир Гузар, священики з України, Канади, США та понад 200 тисяч прочан. У смт Велика Березовиця діє Тернопільська вища духовна семінарія ім. Й.Сліпого.
2004-го у Тернополі за участю Преосвященійшого кардинала Любомира Гузара відкрито й освячено пам’ятник Й.Сліпому. У 2011 р. Тернопільська міська рада з нагоди святкування Дня міста посмертно присвоїла звання почесного громадянина Тернополя патріарху Української греко-католицької церкви кардиналу Йосифу Сліпому. 2012-й УГКЦ проголосила Роком блаженної пам’яті Патріарха. 7 лютого розпочалися заходи із вшанування Митрополита із Архієрейської літургії у соборі Святого Юра. У с. Заздрість 17 лютого відбулася урочиста літургія, презентація книг, виступ учнів школи і семінаристів.
У грудні 2016 р. Верховна Рада України внесла 125-річницю від дня народження Йосипа Сліпого до переліку відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2017 році.
Підготував Віктор УНІЯТ-КАРПОВИЧ

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*