ДЛЯ ТИХ, ХТО ПАМЯТАЄ

85 років з дня народження Володимира Вихруща.

Вихрущ Володимир Павлович ( 1934 – 1999рр. ). Відомий український поет, економіст. У 1967 р. захистив кандидатську дисертацію ” Роль державного бюджету в розвитку економіки і культури західних областей України”.  Автор понад 100 наукових праць, у тому числі кількох монографій, навчальних посібників.

Працюючи головою облплану, заступником голови Тернопільського облвиконкому підготував разом з колегами унікальні програми соціально – економічного розвитку області, які не втрачають актуальності до наших днів.

У 1991 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Проблеми регулювання економічного і соціального розвитку регіонів в умовах переходу до ринкових відносин». Одним з перших в Україні обґрунтував необхідність  поєднання ринкових відносин з елементами державного регулювання, що повинно було захистити національного виробника і населення від зубожіння.

Студенти згадують В.П. Вихруща як талановитого викладача і наставника.

Відомий український поет. Пісні на слова В.П. Вихруща виконували Н. Матвієнко, Л. Кириченко, квартет ” Явір “, В. Павлік. У співпраці з композитором Ю. Кіцилою написані сотні пісень, які здобули популярність в багатьох країнах світу. Лауреат Літературно – мистецької премії імені братів Лепких ( 1992 р.), та премії імені Іванни Блажкевич ( 1994 р.).

КРИМ

Емісари з Росії… Червоні кальвіни.

Не раз так в історії долі було.

Київ – серце, а Крим це крило,

Чаїне крило України.

 

Вже всякі були в нашій хаті кати,

А нині з’явились новітні вампіри.

Прокляті іуди взялись за сокири,

Щоби Україну, як ріща, сікти.

 

Насичене болем жорстоке життя,

Та слухати нелюдів прикро й огидно.

Професори зради, хіба вам не стидно

Робити брехливі такі «відкриття»?..

 

Ще совість Сірка тут живе в чеснім слові,

Козацькі гармати шлють туркам проклін.

Вкраїна піднялась, лиш встала з колін,

А ви вже, антихристи, прагнете крові.

 

Ви хочете крісел, а людям безодні,

Бо вас надихають рубаки руцькі.

Які референдуми, зайди бридкі,

Потрібні народу сьогодні?

 

Тут Січі нескорена сила була,

Ножів не вбивайте у зранені груди.

Крим був Українським і вічно ним буде,

Не можна втинати в польоті крила.

 

ЛЕТАРГІЙНИЙ СОН

Спите, інтелігентики, спите?

І скиглите, що досить вже руїни.

Забули ви покликання святе,

Що ви сини і дочки України?

 

Віддали хруням знову ви кермо

І плачете, що не платять зарплату.

На вас, сліпих, надінуть знов ярмо

І поженуть, як баранів, на страту.

 

Червоним сказом бісяться хорти,

Що прагнуть царювання і наруги.

Дадуть вам “на російській” паспорти,

Щоб не забули, що ви наймитюги.

 

Колона п’ята знов згортає хлам,

Щоб в “бій останній” з силами зібратись.

Невже коліна заціпило вам,

Що важко так на повен ріст піднятись?!

 

Було на крутосхилах стільки драм,

Та сонце волі нині вже сіяє.

Свободи не цінує тільки хам,

Що за поживу долю проміняє.

 

Ілюзіями ворог знов бере,

Йому б лиш нам на горло наступити.

Невже ждете ви “дев’яносто ре”

І рідну маму потай хоронити?..

 

Невже ваш дух до крихітки зітлів?

Ви ж – інтелект і мудрі проводири.

Невже ждете, щоб ваших знов синів

Привозили у цинковім мундирі?

 

Чого ж ви, онімілі, сидите,

Чи вірите в якусь ще заборону?

Невже ви струпішіли і ждете,

Що кине хтось подачку з-за кордону.

 

І в демократів чвари і гризня.

Конквістадори знов беруть пожитки.

І бізнесом прикрилась злодійня,

Що Україну обдира до нитки.

 

 

То де ж вона, та провідницька роль?

Ростуть грибами мафіозні клани.

І відбирає розум алкоголь,

І генофонд руйнують наркомани.

 

Хіба наступить Божа благодать,

Коли духовність ще така мізерна?

Неоіуди й агентурна рать

У християнство сіють люті зерна.

 

Невже від зайд чекаєте добра,

Чи боїтесь, що завтра гідра вкусить?

Вже може б ви прокинулись? Пора!

І летаргійний сон скінчитись мусить.

 

Здобуто волю в праведній борні

І дією, що втілились в громаді.

Ніхто не зборе України, ні,

Але байдужість – рівноцінна зраді!

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*