Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять

Вся Україна спостерігає, як потопає у смітті наша культурна столиця – місто Львів. Хтось – байдуже, інші – злорадствують. А є і такі, які думають, що Тернополю сміттєва проблема не загрожує. Мовляв, у нас усе розраховано… Ага, якби ж то. Забули давню мудрість: чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Може, будете переконувати, що у Тернополі не смітять? Тому сміттєва проблема – справа кожного мешканця.

Ось днями довелося йти вулицею Живова. Тривалий час я не був у Тернополі, а тому зміни вразили неприємно. Біля ринку, заради зайвих торгових місць і тротуарів, позрізали майже всі дерева. І це в такому людному і загазованому місці. По-друге, торгові точки відкрили, а хоч маленький закуток, куди скидати сміття, вочевидь, не передбачили. От люди і залишають пакети зі сміттям біля торгових кіосків. Варто комусь одному прилаштувати непотріб у недозволеному місці, як там відразу організують смітник.

Коли я проходив поруч, у тих пакетах господарювали бродячі собаки. Намагаючись знайти хоч якусь їжу, вони розривали пакети, шарпали їх і так відвойовували для сміття ще більшу територію. А тут і вітер-бешкетник ніби чекав на подарунок долі – дмухнув на залишки паперу, поліетилену, і шматки розлетілися на дорогу, по тротуару…

Якраз з боку автовокзалу надійшла молода мати з донечкою років восьми. Маленькій, видно, сподобалася ця сміттєва круговерть. Вона почала хапати паперових «метеликів», а коли ті вляглися на бруківку, дитя побачило біля себе якусь кольорову пластмасу, яку викинув з пакета собака. Дівчинка нагнулася, щоб підняти цю річ, і тільки в останній момент мама встигла ногою відкинула горе-забавку від дитини. А уявіть собі, якщо цей собака хворий. І залишив слину на кольоровій пластмасі… А уявіть, що мати не встигла цього помітити… Лікарі та батьки довго ламали б голови, звідки в дитини страшна хвороба і де взяти гроші на лікування.

Ось вам лише маленька історія з життя не проблемного у сміттєвому плані Тернополя. А здавалося б, що є простішого, ніж донести сміття до урни. Сподіваюся, ви ще не забули, що чисто (можна додати – і безпечно) не там, де прибирають, а там, де не смітять.

Михайло УХМАН

Фото автора