Ще у 2013-у сталася подія, яка спричинила тривалий розгляд судами усіх інстанцій. І ось нещодавно Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зробив остаточний висновок: учителька однієї сільської школи у Теребовлянському районі не винна.
Рукоприкладство у школі – споконвічна тема. Причому ставлення до цього явища неоднозначне, зокрема дехто з батьків не вважає за кримінал, якщо учителька вгомонить бешкетників ляпасом чи незначним стусаном. Мовляв, впоратися з теперішніми гіперактивними дітьми, які ходять «на головах», зносять усе на своєму шляху, можна хіба таким непедагогічним впливом, так би мовити, «по-батьківському». Насправді жодного виправдання не може бути, якщо учитель піднімає руку на учня.
У згаданій справі було так. Першокласники розвели безлад у класному кабінеті: порозкидали зошити, на партах розлили сік. Чергова вчителька у супроводі десятикласників зайшла у клас і … Один із першокласників та його батьки ствердуватимуть, що педагог потягнула дитину за вуха, підвела до другого першокласника і зіштовхнула їх головами. Від того малому стало зле, боліла голова і у зв’язку з цим матір водила його до лікаря. Про почервоніле вухо і скарги на головний біль свідчила і сестра першокласника, теж школярка, яка бачила брата відразу після інциденту.
Позиція педагога: зі словами «Голубчики позбирайте те, що насмітили», прихилила головами першачків. Мовляв, не тягнула за вухо і не «буцнула» головами.
Отож суд шукав істину між цими двома позиціями. Загалом справа пішла до суду за ч. 1 ст. 126 КК: умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень. За таке передбачено штраф або громадські роботи чи виправні роботи. Документальних доказів того, що малому заподіяли тілесні ушкодження не було – лікарі не виявили почервонінь, набряків. Школярі-свідки не підтверджували, що учителька заподіяла малому фізичний біль. Відтак Теребовлянський райсуд виніс учительці виправдувальний вирок. Не погоджуючись з цим, прокурор звернувся з апеляційною скаргою. Однак апеляційна інстанція залишила виправдувальний вирок без змін. А вже до Вищого спеціалізованого суду оскаржували вирок батьки потерпілого. І столичні судді не знайшли у діях учительки криміналу.
З часу інциденту минуло більше двох років. Потерпілий, мабуть, уже у четвертому класі. Хтозна, як він сприймає суддівський вердикт… Якщо його справді тягнули за вуха і вдарили у голову, то школяр зробить висновок: світ несправедливий. Це передчасне розчарування може бути шкідливіше, аніж фізичний біль.
Якби там не було, ця судова справа має стати пересторогою: дітей бити не можна, навіть, якщо вони ходять «на головах».
Ольга КУШНЕРИК
Leave a Reply