Будівництво кафедрального собору Тернопільської єпархії: три роки опісля

30 жовтня 2016 року Святійший Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет на запрошення Високопресвященнійшого Нестора, архієпископа Тернопільського, Кременецького та Бучацького й усіх вірних Тернопільської єпархії Київського Патріархату з першосвятительським візитом відвідав Тернопіль.

Тоді Святійший Владика заклав перший камінь під будівництво кафедрального собору Тернопільської єпархії, на честь святих рівноапостольних Костянтина та Єлени.

Філарета і духовенство на місці будівництва зустрічали ключар, священнослужителі та парафіяни собору, численні вірні, які прибули на зустріч з Патріархом із різних куточків Тернопільщини.

Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату звершив закладення першого каменю під будівництво кафедрального собору. Опісля висловив сподівання, що за допомогою парафіян храму, влади, меценатів, благодійників за кілька років на цьому місці постане величний собор, і закликав усіх молитися і робити все для того, щоб Господь допоміг побудувати головний храм Тернопільської єпархії, щоб тут звершувалися Богослужіння, люди отримували духовну їжу і щоб Церква вела нас до вічного блаженного життя.

З того часу минуло три роки. Тож ми зустрілися із прот. Євгеном Заплетнюком, щоби поцікавитися, що вдалося зробити з того часу.

– Якби  ви поставили це питання перед нашими  прорабом, будівельниками, каменярами, малярами, штукатурами, то в них,  швидше за все, була б одна відповідь (сміється). Все ж, як священник, я скажу по-іншому. Найбільша цінність парафії нашого кафедрального собору свв. Костянтина та Єлени міста Тернопіль – це не  величний  собор, не його мистецьке унікальне оздоблення та значення для ПЦУ регіону. Основна цінність нашої парафії – це її члени, владика, духовенство та наші чудові парафіяни. Звісно, також варто сказати, що із запланованої архітекторами 40 метрів висоти величного собору вже зведено трохи більше  половини.

Окрім цього, похвалитися, насамперед, хочу тим, що в нас налагоджене дотримання церковного уставу. Щосуботи та напередодні великих свят звершується відправа всенічного бдіння. У часи посту звершуються всі фактичні монастирські служби, чого немає на інших парафіях. Майже щонеділі (якщо немає інших заходів) ми приймаємо нашого владику  Нестора, який очолює відправи та звертається до присутніх зі своїми повчаннями й благословляє богомольців.

Також, користуючись нагодою, вітаю всечесне соборне духовенство з ювілеєм. Найперше – настоятеля Високопреосвященнійшого архієпископа тернопільського і кременецького Нестора, завідувача єпархіальною канцелярією, магістра богослов’я, бакалавра філософії, протоієрея Володимира Зубілевича, соборного ризничого протоієрея Володимира Савчина, соборного скарбника, протоієрея Олега Гаха, соборного уставника кадидата богословських наук священника Петра Мельничука.

На превеликий наш жаль, усього два з половиною тижні не дожив до  цього свята засновник нашої парафії і перший її настоятель протоієрей Павло Альбін, який 11 жовтня 2019 року на 50-му році життя спочив у Господі.

Сумуємо за нашою втратою, молимось за отцем, вкотре переконуючись, що не може одна людина замінити собою іншу. Ми всі – унікальні.

Особлива повага та наша вдячність – старості, головному будівничому та меценату спорудження собору Юрію Івановичу Петрику і його дружині Вікторії. Уже багато років подружжя  допомагає становленню не лише нашого храму, а багатьох церков Тернопілля. Дай Бог їм сторицею пожати те, що вони вже посіяли задля користі Церкви та України! Від імені всіх парафіян дякую цим людям за багаторічну працю.

– Отче, на вашу думку, на скільки важливе місце у житті тернополян, зокрема молоді, сьогодні посідає Храм Божий?

– Не хочу когось образити своєю відповіддю, але люблю правду. На превеликий жаль, храм не займає важливого місця в житті переважної більшості тернополян, надто молоді.

Якщо ж певні християнські общини й зуміли якось згуртувати навколо себе молодь, то це, швидше, завдяки світським елементам, принесеним до святині, та очевидними фактами катастрофічних секулярних тенденцій всередині ще донедавна християнських общин.

Форма Церкви, зовнішній вигляд, там ще збереглися, а правдивий дух християнської святоотецької аскетики вже відкинуто. Молодь приходить до церкви не для внутрішніх змін, а на дискотеки та розваги! Навіть у храмі шукають веселого бога Ну, куди ж таке годиться! Яке блюзнірство та зневага Бога!

Все ж, це не означає, що немає молоді, яка хоче краще пізнати Господа та Його святу Церкву. Ми саме для майбутнього важко працюємо нині. Для духовного здоров’я та благополуччя нашої молоді. Тож я із задоволенням запрошую до нас на паламарське служіння юнаків, а дівчат – до соборного хору. Будемо раді бачити в себе на службах всіх бажаючих.

– Отче Євгене, що, на вашу думку, означає створення помісної Церкви для українців?

Тисячу років українці були позбавлені своєї автокефальної (незалежної ) церкви. Де-факто вона, звісно, була, а от де-юре такою стала лише з січня цього року, коли ми отримали від Вселенської Церкви документ про міжнародне визнання (Томос). І тепер наша Церква законно визнана – канонічна рівна в родині 15-ти інших помісних Церков світу.

Маємо велику радість стверджувати, що наш собор з перших місяців свого існування став центром ПЦУ на Тернопільщині, адже є місцем, яке об’єднує духовенство і мирян 420 діючих парафій тернопільської єпархії ПЦУ.

Зоряна ДЕРКАЧ

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*