Будемо йому замість родини…

1705У глухому куті обставин опинилася багатодітна молода мати Марія Чумадевська. Вірніше, зовсім без «кута». Незабаром їй разом із трьома синами та донечкою не буде де жити. Поки чоловік заробляє на життя немаленької родини у Києві, жінка б’ється як риба об лід, шукаючи нове помешкання, але поки що всі зусилля марні.

Тим часом новоспечений володар доручення на житло, в якому сім’я прожила понад 13 років, буквально витісняє з хати маму з чотирма дітьми, незважаючи на те, що іншого помешкання у цієї родини немає. З юридичної точки зору чоловік має на це повне право, оскільки багатодітна родина мешкала у хатині, не оформляючи ніяких документів. Тому й залишилася ні з чим, хоча вклала кошти у заміну старих вікон на пластикові, підвела до хати воду.

– Колишній власник обійстя Микола Сікорський,– пояснює пані Марія, – поселив мене з трьома дітьми, яких я на той час виховувала одна, – а сам поїхав до Польщі. Я мала доручення на будинок, платила за комунальні послуги і ніколи не задумувалася, що все може так раптово змінитися. Адже пан Микола дуже добре, по-родинному, до нас ставився. Коли приїжджав, привозив дітям подарунки. Ми його дуже цінували за доброту. Та коли він помер, єдиною спадкоємицею майна залишилася його донька Галина, яка зараз живе у Польщі, бо двох синів також уже не стало. Тож донька оформила право власності на батькову будівлю й пообіцяла продати її місцевому підприємцю Юрію, тому оформила на його ім’я доручення на хату. Йому ж не терпиться розпочати реконструкцію приміщення для ведення власного бізнесу, тому поспішає випровадити нас якнайшвидше. І для нього не важливо, чи маємо куди подітися чи ні. Тому застосовує до нас примусові методи. Оскільки власниця будинку написала відмову від постачання електроенергії, то електрики мають право відімкнути житло від мережі електричного струму. Якось вони вже це зробили, але, зважаючи на нашу ситуацію, відтермінували крайній захід. Чергове відключення мало статись 10 травня, але на наше прохання почекати, поки старший син закінчить дев’ятий клас Старовишнівецької школи, дату відключення перенесли на 30 травня.
Нині Марія Чумадевська у розпачі, адже жити в сучасному світі без електроенергії практично неможливо, та ще й з малолітніми дітьми. Окрім Антона, у матері є ще двоє школярів (шестикласник Дмитрик, четвертокласник Максим) і трирічна Ілонка, яка часто хворіє і потребує посиленого материнського догляду.

Діти звикли до цієї школи, мають тут друзів, тому дуже переживають, що доведеться кудись переселятися. Хоча поки що ніхто не знає куди. Вільного соціального житла у районі немає, а купити власну хату сім’я не в змозі. Хіба виплачуватиме за неї невеликими частинами впродовж тривалого часу. Знайти людину, яка погодиться чекати, важко.

Наразі вихід шукають і різноманітні районні служби, і помічники депутатів Верховної Ради. Щоб знайти дах над головою, Марія навіть згідна жити з людьми похилого віку, які потребують сторонньої допомоги, але не мають рідних, які б їх доглядали.

– Можливо, – каже жінка, – хтось має потребу в догляді і згідний буде нас прийняти. Ми будемо дуже вдячні за прихисток. Адже батьків у мене вже нема, а їхня хатина у Дзвинячій Збаразького району, де я народилася, майже розвалилася. Жити в чоловікових батьків також на маємо змоги через тісняву. Якщо хтось нас прийме, будемо йому замість родини.
Якщо хтось захоче допомогти багатодітній родині вирішити її житлову проблему, телефонуйте на мобільний телефон Марії Чумадевської – (096)6876317.

Ірина СИСКО

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*