Повідомити новину

Поширити:

8 листопада у «кузні» педагогів та науковців – Тернопільському національному педагогічному університеті імені В.Гнатюка відбулися вибори ректора вишу. Володимир Петрович Кравець, який 29 років очолював цей виш, вирішив піти з посади. Ректором обрали Богдана Буяка, який був проректором з наукової роботи та міжнародної співпраці. За нього проголосували майже 92% виборців.
Ми зустрілися із Богданом Богдановичем, щоб розпитати про перші кроки на такій почесній і надзвичайно відповідальній посаді.
«Найперше, потрібно відвезти документи у Міністерство освіти і науки України, адже є певна процедура перевірки. Треба вичекати необхідний час, щоб усе відбувалося законно», – одразу ж розпочав розмову Богдан Богданович. Тому поки обов’язки ректора виконує Володимир Кравець.
«З 1991 року не покидав стіни вишу»
«Ще будучи учнем однієї із тернопільських шкіл, я прийшов у цей виш на довузівську підготовку. Так, із 1991 року не покидав стіни цього навчального закладу. Був слухачем довузівської підготовки, студентом, аспірантом, потім начальником відділу виховної роботи, викладачем, асистентом, доцентом. А з 2006-го –  проректором. Хочу висловити щиру вдячність за підтримку на усіх цих етапах  Володимирові Кравцю.
Адже саме Володимир Петрович уповноважив мене обійняти посаду проректора з наукової роботи та міжнародної співпраці, яка і стала вивершенням тих напрацювань, освіти, підготовки, які я здобув у виші. Саме тут я мав нагоду реалізувати певні креативні ідеї, щоб втримати імідж університету і на науковому, і на міжнародному рівнях.  Приємно, що у нашого навчального закладу дуже хороші результати. Це – заслуги всього нашого колективу».
«Заяву подав в останній день»
«Зізнаюсь,  коли постало питання брати участь у конкурсі на посаду ректора, дуже довго вагався. Документи відвіз в останній день. Адже розумів, яка це колосальна відповідальність. До того ж мені було дуже комфортно працювати із ректором. Я мав змогу реалізовувати на своїй посаді різноманітні проекти, креативні цікаві плани. Тому  довго зважував усі «за» і «проти».  Та,  отримавши протокольні рішення майже усіх підрозділів нашого вишу, котрі висунули на вибори саме мою кандидатуру, зрозумів, що маю це зробити. Тоді вже не стільки  спрацювало  бажання, скільки обов’язок. Добряче змусив задуматися і понервувати той факт, що був я єдиним кандидатом. Одразу ж закралася думка: «Невже все так погано?» Але це тривало недовго, оскільки у мене є надзвичайно хороший колектив, котрий делегував мені певні повноваження. Водночас тепер теж маю з кого спитати. Тут є момент корпоративної відповідальності, і це тішить».
«Три кити, на яких тримається педагогічний»
«Система функціонування вищої освіти й університетське середовище загалом закладене ще в Середньовіччі і допрацьоване з роками, – дуже консервативна сфера. Тут не можливо виступити якимсь реформатором чи революціонером. Є класичні канони, котрі  варто втримати. А ось від того, на який рівень ти їх виведеш, і залежить престиж, імідж навчального закладу.
Перший кит, на якому тримається університет, – це  організація навчального процесу. У нашому виші з кожним роком збільшується кількість спеціальностей. Можу з впевненістю заявити, що ми не збираємось  позбавлятися статусу титульного педагогічного закладу. Адже в групі педагогічних, лінгвістичних, фізкультурних  тощо університетів ми вже тривалий період лідируємо в країні і тримаємо марку на європейському рівні. Весь перелік спеціальностей педагогічного профілю будемо розвивати, реформувати відповідно до потреб і вимог часу. Зокрема, зважаючи і на новоприйнятий закон про освіту, концепцію Нової школи.  Більше того, хочу зазначити, що наш викладацький колектив уже розробляє стратегію з імплементації  нового закону про освіту.
Другий кит – це наука. Наукова галузь такого строкатого щодо спеціальностей університету, як наш, – надзвичайно складна. Її потрібно менеджерувати і скеровувати у потрібне русло. Сьогодні уже є кілька надзвичайно цікавих проектів, сформованих навколо науково-дослідних лабораторій, дослідних центрів. Переконаний, що мине дуже мало часу і вони будуть впроваджені не тільки в Тернополі, а й в Україні.
До прикладу, це проекти: з енергетичного менеджменту, біохімії, з очищення нашого ставу, відкриття науково-дослідного центру екологічного моніторингу, створення ресурсного центру інклюзивної освіти тощо. Більше того, ми збираємося їх реалізовувати і на міжнародному рівні. Будемо створювати наукові корпорації для того, щоб висувати кандидатів на грантові проекти, наукові конкурси.
Третій кит – міжнародна діяльність. Усі спеціальності в університеті здобувають у рамках програми так званих подвійних дипломів. Тобто, пропонуємо абітурієнтові здорову альтернативу стихійному процесу виїзду молоді за кордон на навчання. Зокрема, щоб у нас вони здобули вищу освіту й одночасно диплом про вищу освіту у європейських країнах, але маючи вже гарантії свого навчального закладу, який перебуває у рівноцінних партнерських відносинах з європейськими вишами.
Якщо йдеться про Польщу, то вже понад 5 років ми маємо програму подвійних дипломів, стажування наших викладачів із вищою лінгвістичною школою міста Ченстохова. У тому ж місті у нас налагоджені гарні партнерські стосунки із державним закладом – Академією імені Яна Длугоша. З цим вишем ми здійснили безпрецедентний проект – вперше в історії двох країн відкрили програму отримання подвійних дипломів для істориків. 25 жовтня мали перших випускників-магістрантів нашого університету, які захистили магістерські роботи в академії. Торік започаткували академічну програму семестрової мобільності. Тобто, студенти нашого університету  різних спеціальностей надсилають до Польщі заявки на ті предмети, котрі вони мали б вивчати у наступному семестрі. Поляки підбирають їх аналог. Тоді студенти виїжджають на три місяці туди. Безкоштовним є як проживання, так і навчання. Після закінчення вони отримують академічну довідку про вивчення дисципліни. Окрім цього, ще й сертифікат про знання польської мови. А що також важливо – колосальний досвід подорожей Європою. Є програми і щодо «Еразмусу» з румунськими, німецькими партнерами.
Цього тижня очікуємо на приїзд гостей із міжнародної освітньої агенції, котра базується у Франції. Вони запропонували нам програми академічних практик для студентів, котрі знають французьку мову. У рамках проекту нашим студентам буде забезпечено практику у французьких навчальних закладах, причому з оплатою праці…
Загалом є дуже багато цікавих партнерів у світі, котрі завжди раді з нами співпрацювати. Є можливості для росту і розвитку».
«Конкурси, КВК, спортивні змагання…»
«Звісно, окрім навчання, у наших студентів є дуже багато цікавих розваг. До прикладу, цього тижня закінчується конкурс на найкращий гуртожиток, який традиційно проводять в університеті. Він триває більше місяця. Передбачає і спортивні змагання, і огляд кімнат, і різноманітні квести тощо. Мене студентський уряд обрав у комісію, що перевіряла стан кімнат. Можу з упевненістю сказати: наші студенти живуть  у комфорті. Я маю  можливість порівняти ці умови з іншими навчальними закладами, адже побував у дуже багатьох.  Студенти докладають багато зусиль, щоб здобути почесний статус «Найкращий гуртожиток».
Також вони збирають команди КВК, організовують змагання. Студентський уряд дуже активний. Проводять різноманітні фестивалі.  До прикладу, вже завершився відбірковий конкурс на фестиваль «Окрилені піснею». Нині він вже став міським. А народився у стінах нашого вишу.
У нас є факультет мистецтв, котрий має різноманітні відділення. Тож є можливість дуже часто спостерігати за тим, як виявляються творчі здібності, як на наших очах народжують справжні зірки естради, мистецтва, театру.
Є у нас три професійні спортивні команди – з футболу, волейболу та гандболу. Спортсмени гідно захищають честь педагогічного на різноманітних всеукраїнських змаганнях. Окрім цього, факультети проводять і між собою чимало турнірів».
Богдан Богданович розповів ще чимало цікавого, про що йтиметься у наступних матеріалах.
І на завершення нашої розмови новообраний ректор ТНПУ сказав: «Щиро вдячний за підтримку колективу викладачів і студентів.  Хочеться вірити у те, що наш виш, як би не розвивалася система вищої освіти в Україні, які  реформи не відбувалися б, втримає свої лідерські позиції.  І можу з впевненістю і гордістю заявити, що на сьогодні ми готові до конкуренції як на місцевому ринку освітніх послуг, так і на всеукраїнському».

Зоряна ДЕРКАЧ