Андрій ПІДЛУЖНИЙ: «Українські виконавці отримали шанс реалізувати себе»

Попри основну свою творчу діяльність, відомий тернополянин Андрій Підлужний сьогодні втілює у життя проекти важливого суспільного значення. Талановитий співак, лідер гурту «Нічлава», автор проникливих пісень, що торкаються глибини душі, має активну життєву позицію. Про власне бачення побудови  сильної Української держави, плани на майбутнє Андрій Підлужний відверто розповідає в ексклюзивному інтерв’ю. 

– В роки становлення незалежності вижити українській пісні було надзвичайно складно. Наскільки сьогодні відчутними є зміни на краще?

– Звісно, є тенденція до позитивних змін, зокрема на законодавчому рівні. Залишається тільки, щоб ці механізми працювали. Ми домоглися встановлення мовних квот, але компетентні структури, у разі виявлення порушень, мають позбавляти ліцензій.

Один із методів інформаційного протистояння — організація якомога більшої кількості україномовних пісенних конкурсів, фестивалів. «Червона рута» свого часу здійснила справжній прорив. Це – яскравий приклад того, коли, незважаючи на складні обставини, а цей захід був оточений впливом різноманітних структур тодішнього тоталітарного режиму, люди робили свою справу, направду ризикуючи життям. Невідомо, що було б із нашою мовою, культурою та й державою загалом, якби в той час не народилася величезна плеяда українських артистів.

Сьогодні, коли у країні панує зовсім інша атмосфера, кожна область чи громада мають проводити подібні фестивалі, спрямовані на популяризацію української пісні, культури. Мені приємно, що люди, які нині при владі, охоче йдуть назустріч, надаючи всебічну підтримку подібним проектам. Свого часу, будучи молодим виконавцем, я не мав можливості реалізувати себе тут, у рідному місті. Треба було їхати у Київ, де чекали нелегкі випробування. Та разом з тим, на спроби приниження з приводу рідної мови нам, українським артистам, вдалося давати гідну відповідь. На той час Ірина Білик (студія НОВА),«Нічлава Блюз», «Скрябін» започаткували цікаву тенденцію — інтеграцію української музики у клубне життя столиці. Майже щовечора ми їздили у провідні столичні клуби, що кишіли російською мовою та так званими кримінальними авторитетами, і, без перебільшення, ризикуючи життям, співали там українські сучасні пісні.

– Як оцінюєте теперішню ситуацію у країні?

– Порівняно з останніми роками, як на мене, певні позитивні зміни відчутні. Цікаво було б глянути на все це, якби в Україні не було війни, адже в теперішніх надзвичайно складних умовах протистояння ворогу одна людина не може ефективно керувати усіма державотворчими процесами. Звісно, є речі, які потребують доопрацювання, однак в тому, що стосується моєї діяльності, бачу реальні зрушення. Про це свідчить і той факт, що сьогодні маю змогу бути дотичним до популяризації української музики та й сфери культури в цілому.

Всі ми – люди, всі ми схильні робити помилки, я не маю на меті когось «відбілювати». Однак, проаналізувавши суспільно-політичне життя у країні, гідної альтернативи діючому Президенту на сьогоднішні не бачу. На нас знову чекають вибори, й нам усім варто з усією відповідальністю поставитися до того, кому віддавати свій голос. Щоб, зважаючи на складні обставини, у яких нині перебуває держава, так званими «сірими кардиналами» не зміг скористатися ворог. Можливо, це вже заїжджена фраза, але те, якою буде наша країна в майбутньому, сьогодні залежить від кожного з нас…

– Гастролі, зйомки українських акторів та виступи співаків на території країни-агресора. Як можна протистояти цьому?

– Залучення українців до антиукраїнських фільмів або музичних подій — один із методів інформаційної війни. Прикро, коли деякі українські діячі культури й мистецтва дозволяють ворогові використовувати себе проти власного народу. За допомогою російської кіноіндустрії впродовж багатьох років глядачеві вперто насаджували образ так званого «малороса», якому притаманні лише негативні риси. Можливо, таких «боягузливих хохлів» і сподівалися зустріти російські загарбники, ступивши на нашу землю. Проте, отримавши гідну відсіч, зрозуміли, що ми, українці, — справжні борці.  У нас має функціонувати сильна кіноіндустрія, яка популяризує українських героїв. Це – принципове питання національної гідності. І не тільки героїв минулого, а й сучасності. Яскравим прикладом такої роботи є український документальний фільм 2018 року нашого земляка Івана Яснія «МІФ», який розповідає про життя загиблого на східному фронті Василя Сліпака.

 

Побутує думка, що окремі наші співгромадяни, яким російська пропаганда «промила мізки», для України вже давно втрачені. Як боротися за свідомість таких людей?

– Звісно, насамперед – необхідний економічний розвиток, щоб ні у кого не виникало бажання шукати щастя за кордоном. Та разом з цим, величезне значення має й культурна складова. Одна справа дотримання букви закону (карати за порушення мовних квот), а зовсім інша — інтелігентна подача національних цінностей крізь призму витонченості та ніжності україномовних пісень, віршів, творів мистецтва. Лише таким чином відбудеться культурна революція, що завоює свідомість людей, яким втовкмачують російську ідеологію.

– Ви – позаштатний радник голови облдержадміністрації з питань культури, це доволі поважна й відповідальна місія. Які напрацювання у цьому напрямку?

– Я вже давно хотів втілити у життя цікавий задум — молодіжний мистецький фестиваль, за допомогою якого мала б змогу реалізуватися творча молодь. Головна його мета — надати можливість дітям, насамперед – з сільської місцевості, продемонструвати свої здібності. Оскільки впродовж багатьох років вони були позбавлені умов для розвитку своїх талантів. До речі, концепція фестивалю, назва якого «Вставай, Сонце» (цьогоріч пісні з однойменною назвою виповнюється 25 років — прим. авт.), не передбачає жорстких вікових обмежень, участь у ньому можуть брати люди віком до 55-ти років(!). Фестиваль має 2 номінації –

пісенна і                                                                танцювальна.

До речі, це – хороша нагода заявити про себе маловідомим музичним гуртам і водночас популяризувати українські народні танці та пісні. Планую, що логічним результатом проведення цього фестивалю буде створення однойменного продюсерського центру для обдарованих дітей та молоді, що надаватиме всебічну підтримку для розвитку їх талантів.

Ще одна цікава ідея — організувати своєрідні «батли» між районами області. Шляхом жеребкування населені пункти нашого краю готуватимуть творчу особистість і в подальшому вболіватимуть за неї.

– Щоб втілити у життя подібні ідеї, потрібне неабияке сприяння, у тому числі й з боку владних структур?

– Однозначно, без підтримки місцевої влади цей проект залишився б на рівні розмов. Важливим є і розуміння з боку керівництва районів, які також активно йдуть назустріч. Усіх нас об’єднує спільна мета — популяризація нашого краю не лише в Україні, а й за кордоном. Наразі фестиваль «Вставай, Сонце» започаткований на обласному рівні, але в перспективі плануємо розвинути його не лише до всеукраїнського, а й міжнародного рівня. Враховуючи те, що Тернопіль має близько 25-ти міст-побратимів в усьому світі, цілком логічним буде ефективно розвивати культурний обмін.

Приємно зазначити, що Тернопільщина поступово стає епіцентром творчості. Максимально сприяють цьому, зокрема, очільник області Степан Барна, а також його заступник Юрій Юрик, який фактично є ініціатором впровадження багатьох подібних справ. Спостерігається цікава тенденція — для того, щоб відзняти музичний кліп, сьогодні не потрібно їхати у Київ, а відомі артисти не соромляться їхати в провінцію, адже ми вже неодноразово демонстрували, що можемо забезпечити всі організаційні питання цього творчого процесу на найвищому рівні.

 

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*