Іра з дитинства мріяла подорожувати, а найбільше їй хотілося до Америки. Дівчинка марила нею. Для здійснення мрії посилено студіювала англійську, тож неодноразово вигравала конкурси й олімпіади. Після закінчення навчання дівчина хотіла вступити на факультет іноземної філології, та не сталося так, як гадалося. На державне місце не потрапила, а на платне – у батьків не було грошей. Тож вступила до економічного вишу на заочне відділення. Знання з англійської вона намагалася поглиблювати, щоправда – самостійно. Батьки і знайомі не розуміли дівчину. «Кому в провінції потрібна ідеальна англійська? – не раз повторювала мама. – У маленькому містечку потрібно створювати сім’ю і жити потихеньку».
Та одного разу в магазин, де Іра працювала бухгалтером, зайшов чоловік, який, як сказала тьотя Галя: «Балакає не по-нашому! Рятуй!» Без жодних вагань дівчина розпочала розмову з чоловіком. Виявилося, що Ендрю – американець, подорожує по світу. І треба ж – зайшов саме в той магазин, де працювала Іра. Доля – не інакше! Ендрю залишився у місті, а згодом молоді люди активно спілкувалися в Інтернеті. Іра була на сьомому небі від щастя – Ендрю запропонував їй вийти заміж і переїхати в США. Як провінція заздрила Ірці – словами не передати!
В Америці жінка отримала все, про що мріяла: великий будинок, зелений газон, власний автомобіль. Ендрю був полісменом. Він забороняв дружині працювати. Жінка стала домогосподаркою. Згодом у подружжя народилася донька. Звичайно, з маленькою дитиною клопотів вистачало. Та з часом Іра зрозуміла, як помилилася у виборі супутника життя. Ендрю міг кричати на жінку, коли йому щось було не до вподоби. А одного дня його агресія вийшла за межі, й він відлупцював дружину, бо в нього був: «Дуже поганий день». Після цього випадку побої ставали все частішими.
Коли жінка натякнула про розлучення, Ендрю пригрозив, що забере доньку. Залишити дитину з тираном Іра не могла. Вона зрозуміла, що була засліплена американською мрією. Але ж треба було шукати вихід із ситуації.
Чоловік не контролював її витрат, тож вонапочала ховати по декілька доларів. Через півроку коштів було достатньо. Іра звернулася до адвоката. Та ситуація виявилася катастрофічною. Виглядало так, ніби жінка з країни третього світу обкрутила чесного американця, вийшла за нього заміж, жодного дня не працювала, народила дитину, а тепер хоче забрати майно чоловіка. Аферистка, одним словом! І останнє, що добило Іру, це запитання містера Тернера: «А чим же будете платити?»
Хоч жінка і назбирала кілька сотень доларів, цього було замало. Про її сімейні перипетії знала лише сестра Оля. В Україні вона вишукувала гроші для хорошого адвоката.
Не знати, як би далі жилось Ірі в Америці, якби не трагічний випадок – Ендрю застрелили. Так, зовсім несподівано, жінка звільнилася від «рабства».
Вона не повернулася в Україну. На гроші покійного чоловіка відкрила маленьке кафе. Стала бізнесвумен.
Незабаром вийшла заміж, і знову за американця. Її новий чоловік – вдівець Патрік. Має семирічну дочку Семі. Володіє невеличким готелем. Є лише одна особливість: Патрік – афроамериканець. Про це знає лише Оля. Зізнатися батькам Іра не наважується. Нехай краще далі думають, що вона безвтішна вдова, а там – час покаже.
Т.СИМАНЦІВ
смт Гусятин
Leave a Reply