А у Возилові новий храм – він служитимеме нам!

Хай над Возиловим сонце

Завжди сіяє,

Промінням землю рідну

Зігріває.

А Матір Божа береже від зла,

І просить в Сина свого,

Щасливої долі і добра.

Іван КАРАЧ

Щасливої долі… Її впродовж століть матері, батьки, дідусі та бабусі Возилова вимолювали в Богородиці для своїх синів, дочок та внуків. І Господь завжди допомагав їм. Справді, незважаючи на руйнування під час військових лихоліть, на стихії, зокрема великі повені у 18–19 століттях, а також у 1941 р., 1947, 1969, 2008 рр.; пожежі, як наприклад у 1935 р., коли згоріли будинки на вулицях Горінка та Черешні, село постійно відроджувалося. Бо люди вірили, молилися і знали, що Господь завжди прийде їм на допомогу.

З давніх-давен звичаї та побут жителів Возилова відрізнялися на тлі інших сіл сучасної Бучаччини, бо мешканці його були надзвичайно свідомими та духовно багатими. Наприклад: якщо у селянина загинула корова, то все село складалося й купувало йому корову; селяни, йдучи в поле, залишали хати відчиненими: злодіїв у селі не було, а якщо крадіжки й траплялися, то зловмисника на місці карали смертю.

Багато возилівчан воювали в УСС і УГА. У селі діяли два осередки «Просвіти» – у Возилові Горішньому та Возилові Долішньому. А в дивізію «Галичина» вступили аж 30 осіб, здебільшого юнаки, які здобували вищу освіту.

… Три брати рубали.

Три брати рубали, церкву будували.

Церкву будували з трьома куполами.

З трьома куполами, з трьома хрестами…

Старовинне й мальовниче село Возилів, розташоване на лівому березі Дністра, має надзвичайно багату історію. Та й історія храмів у селі сягає багатьох століть. Вже у 1557 р. згадується, мабуть, перша дерев’яна церква. Пізніше її перебудовували, добудовували. У 1942 р. знову вирішили перебудувати храм, бо його приміщення стало замалим. Під час розбирання куполів знайшли записку, в якій було вказано рік побудови цієї церкви – 1557 р. Дерев’яна споруда згоріла у 1945 році. У радянський період жителі змушені були відвідувати Богослужіння у сусідніх селах. У 1991 р. споруджено нову церкву Успіння Пресвятої Богородиці.

У селі є капличка св. Володимира Великого. У 2013 р. встановлено дві фігури Матері Божої.

Наприкінці жовтня возилівчани дочекалися дня відкриття нового храму. З цієї нагоди тут відбулася архієрейська Служба Божа за участю владики Димитрія Григорака, пароха церкви о. Петра Грущака, який душпастирює у селі від 2002 року, та священнослужителів Золотопотіцького деканату УГКЦ.

Із початком зведення церкви був створений комітет з будівництва, до якого увійшли Михайло Бубнів, Іван Войтович, Василь Джердж, Михайло Джердж та Михайло Федорівський. Вирішенням організаційних питань займалися Леся Базовуляк, Галина Дорожкевич й Ганна Войтович. Храм будували за кошти пожертв парафіян. Фінансово допомагали й вихідці з Возилова та односельці, які перебувають за кордоном. Спонсорську допомогу забезпечили уродженець села, голова кооперативу «Іскра» Василь Бабала та місцевий підприємець Іван Джердж.

Владика Димитрій Григорак нагородив грамотами о. Петра Грущака, Василя Бабалу та Василя Джерджа. «Спорудження храму, – сказав Дмитрій Григорак, – це чергова перемога віри возилівчан, бо навіть нині Господь обдарував нас ясним небом та погожим днем, щоб ми разом раділи цій події». Справді, емоції переповнювали жителів Возилова.

Під час церемонії освячення перед присутніми виступив голова організації «Громадська рада» Золотопотіцької ОТГ Михайло Кушик. Він подякував усім, хто долучився до будівництва храму, й передав для новозбудованої церкви скарбничку для пожертвувань.

Василь ДЖЕРДЖ, старший брат церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Возилів

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*